"Ми спочатку потрапили під Град – ззаду нас торохнуло. Ми встигли впасти, зреагували. Впали на траву, нормально так відскочили – і почали бігти в напрямку командного пункту нашого, тому що там були окопи. В цей час по нас почали садити з мінометів. Ми від цього теж нормально втекли.
Але ввечері почався літак, почався Ураган – і там вже дуже близько прилетіло. Мій напарник впав в окоп, я на нього зверху – метрах в трьох від мене грюкнуло. Я встав і вже особливо не розумів де я, що я – з носа кров пішла, з вух. На ліве вухо взагалі нічого не чув. Нас землею присипало десь на пів метра. В принципі, без подряпин, але з контузіями.
Нас вже з госпіталю виписали, на десять днів відправили на реабілітацію і будемо повертатися в розташування. Контузія – це не привід не воювати далі. Тим паче ми робимо специфічні речі. Те, що ми зараз робимо, воно особливо цінується на фронті. Тому ми повертаємося. Сподіваюся, після війни побачимося, тому що там не знаєш, як пощастить.
Там так криють, що іноді лежиш в окопі, воно летить все поруч і ти молишся, неможливо вже нічого зробити, молишся, щоб не залетіло нічого в окоп, осколки там", – розповів Лазаренко в інтерв’ю Xsport.
