П’яте квітня – червоний день календаря для хокейних уболівальників. На суботу запланований п’ятий матч фінальної серії за титул чемпіона України між Кременчуком та Київ Кепіталз. Столичний клуб двічі святкував успіх на чужому льоду і веде за перемогами 3:1. Наступна гра може стати вирішальною.
Тим часом у ніч з п’ятниці на суботу за Океаном відбудуться чергові матчі регулярного чемпіонату НХЛ. Увага всього світу буде прикута до зустрічі між Вашингтоном і Чикаго. Форвард "столичних" Алєксандр Овєчкін на відстані хет-трику до нового рекорду результативності "всіх часів і народів". У чинного бомбардира №1 Вейна Грецкі – 894 шайби, у росіянина – 892.
На обидві теми Спорт 24 поспілкувався з Едуардом Захарченком, який і сам нещодавно став унікальним рекордсменом.
– Едуарде, після обміну перемогами у Києві ваша команда несподівано програла на власному льоду двічі. Ви зіграли у матчі, який закінчився поразкою 3:4. Чому спіткала невдача?
– Почали ми гру якось безхарактерно. Чи то на фоні великої виїзної перемоги 4:1, чи то магнітні бурі вплинули. Дуже довго вмикались. Витримали перший період, але потім не пішло. Тренер назвав це "безвідповідальним ставленням до фіналу". У третьому періоді увімкнулися, зрівняли рахунок і, знову ж таки, через власну помилку пропустили. Це дуже образливо.
– Вас замінили після трьох пропущених шайб. Рішення тренера?
– Це, скоріше, моє рішення. Такі речі у деяких випадках допомагають команді перемкнути тумблер. Я подумав, що це дозволить пацанам оговтатися. Плюс – Кирилу Кучеру довіряю, він може у будь-який момент вийти і показати хорошу гру, що й трапилося.
– Які шанси побачити вас у воротах в суботу?
– 100 відсотків.
– У другому матчі фінальної серії вам підкорилося унікальне досягнення – голкіпери в українському чемпіонаті не забивали ще ніколи… Та й взагалі це явище у хокеї настільки ж рідкісне, як затемнення Сонця.
– Я б скоріше порівняв із виверженням вулкана.
– Ви йшли до цього не один сезон, давно ставили перед собою мету розписатися у воротах суперників. Звідки взагалі таке бажання?
– Коли мені було 17 і я грав в МХЛ (Ліга молодіжних команд хокейних клубів Росії, – Спорт 24), хтось із воротарів забив гол. Я це побачив і подумав: "Бляха, круто! Треба спробувати". Тоді я ще погано володів ключкою, погано кидав. А потім, коли поставив в Україні рекорд тривалості "сухої" серії, то дізнався, що тут ще ніхто з воротарів не забивав. "Ось він, шанс вписати себе в історію назавжди!", – промайнула думка в голові.
Почав потихеньку "балуватись". Коли лід був порожнім, брав шайбу і кидав у ту зону. Просто відпрацьовував кидок, дивився, як летить шайба. Хоча сказати, що спеціально і ретельно тренувався, я не можу.
– Відстань між воротами – понад 50 метрів, влучити не так вже й легко.
– Так. На арені в Кременчуці – менше. Хоча саме тут мені чомусь важче влучати.
– У ворота Київ Кепіталз ви закинули верхом, "парашутиком". Низом кидати – не варіант?
– Звичайно. Низом її, скоріш за все, зупинять. Тому шайба летіла надто високо для суперників.
– Читав, що тренери були проти вашої ініціативи. Чому?
– У моїй команді тренери дозволяють мені грати ключкою. Ми під це навіть підлаштовуємо деякі моменти в тактиці. А ось у збірній України дійсно не можна. Дуже відповідальні матчі, де кожна помилка – на вагу золота. Мій стиль не підходить під бачення головного тренера, тому просять утриматися від цього.
– Наскільки розумію, ви орієнтуєтеся на Рона Хекстола, голкіпера НХЛ 80-х, який закинув дві шайби. Яких ще кумирів маєте у хокеї?
– Взагалі-то я не орієнтувався ні на кого. Дізнався про це із новин. Загалом 17 воротарів забивали голи в НХЛ. У Європі ще забивали, але я за нею не стежу. Та й за НХЛ теж не особливо. У мене був лише один кумир, з яким я тренувався і грав у команді. Це Андрєй Васілєвскій, голкіпер Тампа-Бей Лайтнінг, його батько – тренер воротарів, працював зі мною. Мені імпонує його техніка, підхід. Зараз у Васілєвского сезон в НХЛ не склався – травми, операції. Але раніше вважався топовим воротарем, його клуб брав Кубок Стенлі.
Щодо Хекстола, то він був воротарем-бійцюганом, одним із найкращих кіперів свого часу. Проте важко брати його техніку, зараз вона вважається застарілою. Тоді як могли, так і ловили. Зате у нього є дві шайби, тому мені хотілось би забити хоча б три (Усміхається).
– Овєчкіну зараз бракує трьох шайб, щоб побити "вічний" рекорд Вейна Грецкі. Вже нічого йому не завадить?
– Сподіваюсь, йому ноги відірве і в нього нічого не вийде (Усміхається). Або він отримає травму. Я все прекрасно розумію, що це спорт і спортивне досягнення, класно-круто. Але ця людина, на мою думку, не заслуговує на захоплення публіки. Якби це було хоча б у якомусь 2018-му, навіть враховуючи, що вже чотири роки на Донбасі йшла війна, я б, можливо, порадів за нього. Я був тоді ще молодим, не особливо розбирався у ситуації…
Зараз, звісно, я стежу за результатами, як і деякі мої одноклубники. Бо в будь-якому випадку це світовий рекорд. Але не хотілося б. Мене Грецкі повністю влаштовує.
– Має рацію Домінік Гашек, який у цьому контексті вкотре висловив докір НХЛ через відсутність бану на російських хокеїстів після повномасштабного вторгнення?
– Звичайно. Я і його розумію, і НХЛ розумію. Гашек підтримує нашу сторону у цій війні. Натомість НХЛ завжди була великим бізнесом. Так склалось, що Росія має велику кількість хокеїстів високого рівня завдяки масовості і вливанню серйозних грошей. З цим нічого не вдієш.
Велике інтерв’ю Едуарда Захарченка про його пригоди у Південній Кореї, віч-на-віч з окупантами у Херсоні, екстремальну втечу з "російського Шоушенка" на свободу, голкіперські дуелі та понад десяток татуювань читайте на Sport24.ua найближчими днями.
Більше хокейного чтива на Спорт 24
