Мабуть, ніколи за понад 30 років відновленої незалежності український спорт не був настільки українським. Донедавна абсолютно безглузда теза "cпорт – поза політикою" була справжнім кредо для відчутної більшості (хоча далеко не усіх) наших спортсменів.

Попри війну, що почалася ще у 2014 році з анексії Криму та вторгнення на Східну Україну, десятки атлетів не бачили жодних проблем ні в обіймашках на подіумах з росіянами, ні у тому, щоб працювати в країні-агресорі. "Один народ", "православниє братья", "надо мірітся" і все в цьому дусі.


Давід Белявський та Олег Верняєв / 2015 рік

Звісно, так думали не тільки люди спорту. Насправді їхня позиція була віддзеркаленням суспільних настроїв. Багато українців розуміли, що Росія – безумовний ворог і, хоча й сподівалися, що цього не станеться, але бачили високу ймовірність тих подій, які відбуваються нині. Проте наївно заперечувати, що значна частка наших краян толерували "лагідний рускій мір".

24 лютого саме свідомість цих людей постраждала найбільше, і саме вони сьогодні готові різати русню набагато лютіше, ніж ті, хто давно чекав на вторгнення. Світ спорту знову став блискучою ілюстрацією суспільних настроїв.

На одного-двох зрадників, як Тимощук чи Ордець, є десятки спортсменів, які відкрито називають речі своїми іменами, клянуть путінських загарбників, не підбираючи слів, та використовують власну популярність задля боротьби на інформаційному фронті. І не тільки.

Ми зібрали в один матеріал імена українських людей спорту, які наважилися стати на захист України зі зброєю в руках.

Юрій Вернидуб

Ще кілька років тому, на ту мить наставник луганської Зорі, заявив, що піде на фронт, якщо росія відважиться на повномасштабне вторгнення в Україну. Вернидуб знав, про що говорить.

Юрій Миколайович став одним із перших представників світу спорту, який взяв до рук зброю. 56-річний тренер покинув відносно безпечну Молдову, де тренував Шериф, і приєднався до Збройних Сил України.

Я вступив до лав Збройних Сил України. Поки що нас формують в артбригаду. Коли поїдемо – не знаю. Може, вже сьогодні чи завтра. Куди – теж невідомо. Я в строю і готовий захищати Україну.

Мені 56 років, кого мені боятися? Навпаки, я прожив життя. У мене є страх за дітей, онуків, дружину, усіх родичів. Керівництво Шерифа запропонувало, щоб я перевіз свою сім’ю до Молдови. Але коли я їхав у Запоріжжя і побачив, скільки людей залишає нашу країну у цей складний час, то це катастрофа. Вирішив не робити так, як вони, не піддаватися панічним настроям.

Тільки ми переможемо у цій війні, а хто ж іще? Ви ж бачите, як б’ються українці! Думаю, Путін шкодує про те, що він наробив. Адже те, як об’єдналася українська нація – дорого коштує. У мене просто немає слів. Путін – це скотина, виродок та вампір в одному флаконі. Правильно кажуть: Путін, пішов ти на х*р!, – сказав Вернидуб ще наприкінці лютого.

Олександр Алієв

Буквально за кілька днів до вторгнення Алієв дав велике інтерв’ю, в якому жалівся на те, що в Україні спорт занадто сильно змішують з політикою і наводив приклад росії, де з цим, мовляв, набагато "краще".

Проте, як це часто буває, хто гівно, а хто самурай, показала кризова ситуація. Уродженець Хабаровська Алієв, не задумуючись, взяв зброю до рук і вступив до територіальної оборони Києва. Він навіть перестав спілкуватися з батьками на росії, які відмовляються вірити в те, що відбувається в Україні.

Захищатиму країну, де народилися мої дітки. Закликаю всіх до миру. Українці, тримайтеся. Ми сила, ми молодці, ми все це витримаємо. Що в моїх силах – все намагатимуся робити, щоб у цій країні був тільки мир.

Окремий плюс Алієву за звернення до "обісцяної ганчірки" Анатолія Тимощука.

Тимощук, а де ти зник? Що, язик у дупу засунув чи у когось у сраці він стирчить? Патріот ти наш, український. Виявляється, ти прапорці на щоках малював просто для понтів?

Олександр Усик

Лояльність одного з найкращих боксерів сучасності до "руского міра" ніколи не була великим секретом. Псевдоісторична теза про братські народи завжди була близькою Усику. А близькість ще й до православної церкви московського патріархату лише підливала масла у вогонь.

Якраз перед повномасштабним вторгненням Олександр поїхав до Великобританії, де домовлявся про бій-реванш з Ентоні Джошуа. У мережі навіть ширилися чутки про те, що боксер, буцімто, втік з України. Олександр, проте, швидко розвіяв їх.

Він не лише повернувся додому, але й записався до лав тероборони Києва. А заодно, схоже, позбувся ілюзій про добрих росіян. Усик активно бореться з путінською пропагандою через свої соцмережі, де має чимало підписників з путінстану. А ще збирає гроші для постраждалих від війни.

Василь Ломаченко

А от кум Усика, Василь Ломаченко, далеко не такий активний, хоча теж має чималу базу вболівальників на росії. Ще 24 лютого (у день вторгнення) Василь постив в Instagram, м'яко кажучи, суперечливе фото з закликом до миру зі схрещеними руками в кольорах українського та російського прапорів.

Згодом мер Білгорода-Дністровського розповів, що Ломаченко записався до територіальної оборони. Проте сам боксер досі не робив помітних заяв з приводу нападу путіністів на Україну.

Станіслав Горуна

Бронзовий призер олімпійських ігор Станіслав Горуна встиг заробити не найкращу репутацію з часу окупації Криму та частини Донбасу. Він і сам їздив на росію, і відчайдушно захищав спортсменів, які демонстрували симпатію російським колегам, і агітував за знаменитий "спорт поза політикою".

До честі каратиста, рожеві окуляри він зняв, не задумуючись, хай для цього і знадобилася повномасштабна війна. До лав ЗСУ Горуна приєднався майже одразу після вторгнення.

Яка різниця - ти спортсмен, політик, прибиральник, артист? Зараз питання просто у виживанні нас як народу. Я отримав дзвінок в 4 ранку: "Стас, підйом. Почалася війна". Я відразу зібрав речі, прибув до частини. Отримав інструктаж, вступив в наряд. Нам видали зброю.

Я фізично підготовлений. Швидко реагую, вмію швидко приймати рішення. Просив командування відправити мене під Київ або в Одесу – ближче до бойових дій, щоб я був корисніший.

Сергій Стаховський

Одного з найуспішніших тенісистів у історії України новина про російський напад теж застала за кордоном. Сергій міг спокійно пересидіти в Угорщині та натомість повернувся до Києва, який уже в повній амуніції патрулює зі силами тероборони. Крім того, Стаховський увійшов до запасу ЗСУ.

Я не солдат. Я вмію користуватися зброєю, але ніколи ні в кого не стріляв. Я ніколи не брав участі в перестрілці і це не те, чого мені хотілося б. Але якщо це потрібне, я це зроблю. Тільки ідіоти бояться у такий час.

Дмитро Підручний / Анастасія Меркушина

Змінити спортивну гвинтівку на бойову зброю довелося єдиному в історії України чемпіону світу з біатлону. Дмитро Підручний служить у військовій частині Національної гвардії України в Тернополі. Разом із ним свій військовий обов’язок виконує лижник-двоборець Дмитро Мазурчук.

Водночас лави Державної прикордонної служби України поповнила біатлоністка Анастасія Меркушина.

Звісно, це лише невелика частина українських спортсменів, що готові боронити нашу країну. Олег Лужний, Артем Федецький, Володимир Безсонов, Андрій Богданов, 21-річний голкіпер Металіста Микита Федотов, знаменитий дзюдоїст Георгій Зантарая, боксер Ігор Шевадзуцький та багато інших уже взяли до рук зброю.

Україна неодмінно переможе, а ім’я кожного, хто, як міг, доклався до нашого тріумфу, не забудуть вже ніколи. Слава нації! Смерть ворогам!