Жінка, яка дала життя українській культурі та шалено талановитим дітям. Жінка, яку знаємо просто як Олену Пчілку або ж матір Лесі Українки. Жінка безстрашна, яка присвятила своє життя Україні, а її твори цитувала вся тогочасна еліта. Жінка, важлива для народу, проте багатьма недооцінена. Все це – Ольга Косач.
Перший потяг до всього українського у неї почався ще змалку. Її батько Петро Драгоманов був дрібним, проте високоосвіченим дворянином, знав декілька мов. У домі майбутньої письменниці, перекладачки та фольклористки завжди було багато книг і журналів, тож всі діти, оточені українським контентом, зростали у любові до Батьківщини, займались самоосвітою.
Згодом Ольга опише цей період з життя так: "Можна сказати, що українська течія оточала нас могутньо: се була українська пісня, казка, все те, що створила українська народна думка і чого держався тодішній народний побут… Чи можна ж було нам не знати українського слова, коли воно було просто таки нашою рідною, притаманною стихією?".
З дванадцяти років освіту здобувала у Київському пансіоні шляхетних дівчат. Навіть сама назва закладу зайвий раз підкреслює, наскільки мудрою жінкою стане Ольга.
Вийшла заміж мисткиня досить рано, за нинішніми мірками. Їй було лише 19, а чоловікові – 26 років. Та навіть цей шлюб є унікальним для історії. Адже після народження донечки Лесі, Петро Косач став першим чоловіком, який пішов у декрет і самотужки виховував малечу. А працював він, на секундочку, головою Луцько-Дубенського з’їзду мирових посередників.
Ольга (Олена Пчілка) і Петро Косачі з дітьми Оксаною, Ісидорою, Миколою в луцькому помешканні, 1890 рік
Пчілка дбала про реалізацію себе, як жінки, проте і за дітей не забувала. Своїх шістьох не довірила русифікованим школам, а навчала малечу самостійно. Важливою складовою виховання були подорожі багатьма містами України – так, за задумом Олени, її кровиночки проймались українським духом. І це правда! Саме цими поїздками надихалась Леся Українка, пишучи відому п’єсу "Лісова пісня". До речі, мама стала для неї першим критиком та цензором.
Олена Пчілка та Леся Українка
Олена стильно кидала виклик московитам. Адже послідовно змінювала свої аристократичні сукні на народний український стрій, доповнений вінком і густими косами. У такому вигляді вона не тільки перебувала в межах власного дому, а й часто підкорювала вулички. У той період лютої русифікації це був дуже небезпечний вчинок. Але відважна українка не лякалася і творила далі.
Пчілка першою впорядкувала і видала книгу про види та особливості українських розписів, узорів з кольоровими замальовками писанок, вишиванок. Записувала пісні, народні звичаї і, формуючи свою грандіозну колекцію, залишила неоціненний скарб для нашої культури.
А ще спільно зі своєю подругою Наталією Кобринською започаткувала у Львові феміністичний альманах "Перший вінок" (1887 рік, тоді ж заснований шотландський Селтік). У цьому виданні мали можливість друкувати свої оповідання, маніфести, роздуми видатні жінки тієї епохи. Та й сама Пчілка написала три феміністичні праці.
З настанням 1900-х Олена діє більш рішуче і навіть радикально. Приміром, у 1903 році, на відкритті пам’ятника Івану Котляревському у Полтаві, вона єдина виступає українською мовою, порушуючи встановлену царатом категоричну заборону.
Минає два роки і Пчілка на зустрічі з царським прем’єром Сєргєєм Вітте наважується підняти питання щодо скасування заборони україномовного друку та викладання у школах. Спроба – марна, але увійшла в історію, як патріотичний порив літераторки.
Макс Шмеллінг
Останній відчайдушний акт спротиву від Олени Пчілки датований 1920-м, коли царський чобіт на горлі українців змінився більшовицьким. Під час святкування дня народження Тараса Шевченка у Гадяцькій гімназії, легендарна літераторка огорнула погруддя Кобзаря синьо-жовтим прапором та виголосила полум’яну промову українською. Цього ж року її арештували за "контрреволюційні" виступи, але згодом відпустили.
Наша героїня досягла поважного віку і померла у Києві 4 жовтня 1930-го, на 82-му році життя. Коли футбол вже понад два місяці мав прем’єрного чемпіона світу – збірну Уругваю. А столиця України четвертий рік поспіль ходила "на Динамо".
Історичне чтиво від Спорт 24
