Напевно кожен професіональний велогонщик уявляє, як одного разу опиниться серед учасників Тур де Франс та стартує з великим бажанням, вірою у власні можливості та азартом. На особливо важких ділянках, коли сили будуть на межі, він чи вона можуть зневіритися або навіть пожалкувати про цю авантюру. Але все ж зберуться та згадають, для чого вони тут і чому щороку повертаються – фінішувати у надлюдському випробуванні сили та витривалості.
Ми звикли чути, що Тур де Франс є найпрестижнішими багатоденними велогонками, які потребують плідної підготовки та професіональної команди. Але як цей турнір зародився? Витоки найпопулярніших змагань починаються з редакції французької газети L’Аuto.
Головний редактор Анрі Деґранж роздумував над тим, як йому збільшити продажі свого видання. На допомогу прийшов спортивний журналіст Гео Лефевр. Він запропонував організувати велоперегони, як це робили інші друковані ЗМІ. Ініціатор не розмінювався на дріб’язок та придумав зробити маршрут "Великої петлі": стартують у Парижі, обітнуть територію Франції через Марсель, Тулузу, Бордо, Нант і повернуться до столиці.
Для реалізації плану знадобилося 8 місяців і вже 1 липня 1903 року 60 людей були готові стати першими учасниками Тур де Франс. На цю авантюру погодилися представники Франції, Бельгії, Швейцарії, Німеччини та Італії. Варто пам’ятати, що професіональними велосипедистами з них було менше половини.
Попереду надзвичайно складний шлях з шести етапів, загальна протяжність яких складала 2428 км. Кожен учасник залишався сам на сам з випробуванням. Ніяких тобі зон харчування та відпочинку. Їм забороняли мати навіть банального механіка, а про масажиста і годі було мріяти. Велосипедистам доводилося брати з собою всі необхідні запчастини та змінні колеса на випадок поломки. Не дозволялося навіть ділитися водою та продуктами з іншими. Свої проблеми мусиш вирішувати самостійно.
Учасники першого Тур де Франс
Доведеться заглянути у майбутні перегони (1913 рік), щоб розповісти про цікавий випадок, який стався з одним із учасників – Еженом Крістофом. Йому довелося пожертвувати своєю перемогою через суворі правила Тур де Франс. На одному з етапів вилки велосипеда просто зламалися. Спортсмену довелося тягнути свій транспорт на плечах до найближчого поселення, а це понад 10 км. Там він знайшов коваля, але тому не дозволи надати свої послуги учаснику. Велосипедист був змушений самостійно займатися ремонтом. Ковалю дозволили лише підказувати що і як робити. Звичайно, що після такої затримки про перемогу не було й мови.
А ось першим велосипедистом, який зумів перетнути фініш дебютної гонки, став Моріс Гарен. Він проїхав дистанцію за 94 години 33 хвилини. Спортсмен став переможцем загального заліку та першого, п’ятого і шостого етапів. Моріс не лише вписав своє ім’я в історію Тур де Франс, але й отримав грошовий приз, який на наш час становить близько 20 тисяч євро. Загалом фініш змогла перетнути лише 21 людина.
Моріс Гарен
Хто такий цей Моріс Гарен? Він працював звичайним французьким сажотрусом. Йому доводилося ходити між альпійськими селами у пошуках клієнтів. Це допомогло стати витривалим. У Моріса була любов до велоспорту, тому він в один момент прийняв рішення купити за свій двотижневий заробіток двоколісного друга. З того часу почав багато тренуватися, щоб спробувати свої сили на перегонах. І у нього все вийшло. На призові він придбав автомайстерню та заправку, де працював після завершення спортивної кар’єри.
Туд де Франс мав великий успіх. Редакція L’ Аuto досягла своєї мети та збільшила продажі майже у три рази. Натомість конкуренти лише втрачали свою аудиторію. Було прийняте рішення знову провести перегони.
Другий рік Тур де Франс став одним із найскандальніших. Учасники всіляко намагалися схитрувати, щоб дібратися до омріяного фінішу. Наприклад, була спроба під’їхати на потязі, а вночі деякі спортсмени долали частину шляху на авто чи буксирі. Таких учасників дискваліфікували, а етапів надалі зробили більше, але вони були коротшими. Потрібно було відмовитися від їзди ночами, щоб учасники мали менше можливостей схитрувати.
Проблема тоді полягала не лише у спортсменах, але й у вболівальниках. Вони були ладні на все, щоб їхній фаворит став чемпіоном. Наприклад, прихильники Антуана Форе кидали на дорогу цвяхи та скло. Навіть доходили до того, що атакували особисто інших велосипедистів камінням. Порушників вдалося розігнати лише пострілами у повітря. І так важкі велоперегони стали ще й небезпечними.
Гірський етап, 1910 рік
До речі, про небезпеку. Організатори в один момент вирішили, що буде класно додати ще й гірський етап. Вперше це втілили в життя у 1910 році. Учасникам довелося пережити справжнє пекло довжиною у понад 300 км. Довгі підйоми, погані дороги та небезпечні повороти – це все про Піренеї. Спортсмени фізично не могли подолати весь цей шлях на велосипеді, тому вгору довелося везти свій транспорт у руках. Зазначимо, що тоді двоколісні друзі мали рами зі сталевих трубок, тому мінімальна вага становила 18 кг. Зараз цей показник стартує від 8 кг. Перемикачі передач також були заборонені, що ще більше ускладнювало життя спортсменів.
Того року переміг Октав Лапіз, який чітко прокоментував свої враження від гірського етапу для організаторів: "Ви вбивці!". Ця фраза завірусилася та була у заголовках усіх великих видань того часу. Організатори вирішили залишити гірський етап, який став невід'ємною частиною змагань.
Октав Лапіз
Постає питання: а як звичайна людина взагалі спроможна була самостійно подолати настільки важкий шлях? Та ще й у перші роки їхати днями та ночами. До 1965 року допінг у Франції ніхто не забороняв. Тому велогонщики активно користувалися допоміжними речовинами. У їхньому рюкзаку завжди було місце для стрихніну, кокаїну, хлороформу, амфетаміну, алкоголю та ефірів. Це все допомагало бути в тонусі та не звалитися посеред етапу від перевтоми.
Зараз допінг заборонений, але й умови на Тур де Франс стали значно кращими. У 2022 році маршрут складався з 21 етапу (із них шість через Піренеї та Альпи) загальною протяжністю у 3 328 км. Кожен учасник має команду з генерального менеджера, механіків, шеф-кухаря та масажистів. Під час усього маршруту вони по рації можуть спокійно спілкуватися.
Учасники Тур де Франс-2022
Спортсмени мають можливість отримати запасний велосипед, одяг, їжу та напої, а також відпочити на спеціально облаштованих зонах. Все робиться для того, щоб хоча б забезпечити комфортом тих, хто і так показує надлюдські результати.
Ще трохи історії на Спорт 24
Кривавий спорт і його бог Манолете: історія життя, кохання та смерті найвідомішого матадора Іспанії
