"Бандера був гіперактивною дитиною з двигуном в одному місці”
– Безумовно, потужним фактором у формуванні світогляду Степана Бандери, зокрема його любові до спорту, був "Пласт". А чи захоплювався він фізичним вихованням у більш юному віці?
– Загалом можемо говорити, що на початку XX століття активно запроваджувалася мода на спорт. Це була загальна тенденція. В Україні здоровий спосіб життя пропагували професор Іван Боберський, Петро Франко, Іван Чмола через товариства “Сокіл”, “Січ”, “Пласт”. Вони казали, що через спорт можна виховати всебічно розвинених людей, які в майбутньому поведуть за собою інших.
Степан Бандера з родиною
Окрім того, батько Бандери був людиною прогресивних поглядів, які передавав своєму сину. Степан мав відносно слабке здоров’я (зокрема, проблеми зі суглобами) і не дуже потужні антропометричні дані. Це не дивно – біля їхнього будинку двічі проходив австро-російський фронт, були проблеми з харчуванням. Тож фізичне виховання було для Бандери способом покращити здоров’я.
– Кажуть, Бандера зміг вступити в "Пласт" лише з третього разу?
– Так, це правда. "Пласт" був військово-патріотичною організацією, одним з напрямів якої був туризм, де вчили виживати в екстремальних умовах. Бандера був, як модно зараз говорити, гіперактивною дитиною з двигуном в одному місці. І спорт допомагав йому в самореалізації, бо тут проявляються лідерські якості людини. Тут видно, чи людина командний гравець, чи індивідуаліст, чи самозакоханий дурень.
Бандера в "Пласті"
Бандера от любив грати в баскетбол. Був плеймейкером, тобто розігруючим. При маленькому зрості – 159 см. Також грав у волейбол, футбол, гандбол, шахи. За тим, що навколо нього об’єднувалися товариші по команді, навіть старші, можна було зрозуміти вдачу Степана.
Також він був хорошим психологом. Знав, як підбадьорити команду після поразки, вмотивувати на майбутню боротьбу. А от суперника вмів кумедно завстидати. Мав хороше почуття гумору.
Також Бандера любив робити гімнастичні вправи, підтягуватися на турніку. Обливався холодною водою, спав при відчиненому вікні взимку. Бігав по 9-15 км.
– Наведіть приклади вступних випробувань до "Пласту", які довелося здолати Бандері?
– Наприклад, плавання в одязі, яке тренувало координацію, вчило розраховувати власні сили. "Пласт" був школою виживання в екстремальних умовах. Гартував фізично і духовно. Наприклад, вчив, як вижити з одним сірником і мінімальним запасом харчів у диких умовах.
Пластові тренування
– Ви згадали, що він також захоплювався шахами…
– Справді, Бандера дуже любив шахи. Часто брав участь в сеансах одночасної гри: по кілька партій нараз. Так вчився аналізувати супротивника, передбачати його дії на багато ходів вперед.
Взагалі, Бандера цікавився точними науками, зокрема математикою. Займався репетиторством, навчаючи молодших учнів. Звісно, за гроші (Усміхається). Підприємливість – одна з рис Степана Андрійовича.
“Охоронці постійно сварилися з Бандерою через те, що він любив дуже швидко гасати на лижах і автомобілем”
– Розкажіть про ще одну пристрасть Провідника ОУН – лижі.
– Дійсно, це один з його улюблених видів спорту. Влітку – плавання, взимку лижі. До того ж любив саме швидкісний спуск – слалом, через що з ним часто сварилися особисті охоронці. Також Бандера любив взяти лещата (лижі) і вирушити в похід горами. Покататися на санках з дітьми. Степан Андрійович був дуже комунікабельною, життєрадісною людиною. Вмів активно використати ті крихти вільного часу, які йому перепадали.
Бандера другий праворуч / Центр досліджень визвольного руху
Також захоплювався автоперегонами. Вмів самостійно ремонтувати машини. У нього була власна автівка марки Opel. Союз українців Британії скинувся йому на машину на одній імпрезі. Бо Бандера завжди або ходив пішки, або винаймав таксі. Однією з його рис була велика ощадливість, або навіть скупість. Він не любив витрачати зайву копійку. Тож українці в Британії купили йому автівку, бо не пасує провідникові нації ходити пішки чи просити, щоб його підвезли.
Але хочу наголосити, що спорт був на маргінесах діяльності Бандери. У нього не було надто багато можливостей для цього. Основний час, звісно, займала боротьба за незалежність України.
Але спорт був сферою, де Провідник ОУН міг відвести собі душу. Бо ж він розумів, що може будь-якої миті загинути. Мав вирок від радянських і польських спецслужб.
Свій день завжди починав з руханки, обливання холодною водою. Кожного дня це практикував, щоб трохи розбавити сидячу роботу. До речі, ближче до свого 50-річчя Бандера таки трохи набрав зайвої ваги. А ще він вмів сам готувати. Любив галицьку кухню, особливо м’ясні поживні страви, які дають багато енергії.
“Бандера вболівав не за Баварію, а за Мюнхен 1860, бо завжди підтримував слабших”
– А чи вдавалося підтримувати фізичну форму, коли він сидів по тюрмах?
– У польських і німецьких тюрмах він постійно робив руханку, відтискався, підтягувався, підтримував себе в тонусі. Про це завжди згадували чоловіки, які сиділи з ним у в’язниці. Спорт допомагав Степанові Андрійовичу не падати духом. Це була для нього самотерапія.
Нагадаю, що Бандера під час втечі з польської в’язниці в 1939 році пробіг 220 км разом з іншими в’язнями з Бреста до Сокаля. Він здолав цей шлях за 5 днів.
Бандера завжди пропагував здоровий спосіб життя. І робив це не лише задля стороннього ока. А й сам ніколи не пив і не курив.
Бандера з дружиною Ярославою
Бандера з дітьми / Центр досліджень визвольного руху
– Які ще види спорту любив Бандера?
– Наприклад, футбол. Але коли він вже жив у Німеччині, то вболівав не за Баварію, яка була і є грандом, великим брендом, а за скромну команду Мюнхен 1860. Тому що він завжди підтримував слабших. Не любив попсової культури. Бо вболівати за топ-клуб найлегше.
Ще любив боротьбу, займався джиу-джитсу, доволі добре боксував. Але все на аматорському рівні, зрозуміло. До речі, був лівшею. Майкутником, як тоді говорили. Займався стендовою стрільбою. Завжди носив при собі револьвери. Грав у великий теніс – у Львівській Політехніці тоді були корти. Йому подобалося веслувати на байдарках і каное.
А от рибалити Степан Андрійович не дуже любив. Хіба для задоволення практичних потреб. Але не для того, щоб висиджувати по кілька годин на березі.
Додам, що Бандера був прихильником питомо українських назв. Закликав казати не баскетбол, а кошиківка; не футбол, а копаний м’яч; не лижний спорт, а лещатарство; не бокс, а кулачний бій.
І ще одне. Зараз модно казати “Спорт – поза політикою”, а Степан Андрійович любив говорити, що спорт – це якраз дуже велика політика. І вважав, що необхідно його розвивати на державному рівні, щоб самостверджуватися як нація!
Останнє прижиттєве фото Бандери / Центр досліджень визвольного руху
Інше чтиво Спорт 24
Шухевич і спорт: грав у футбол, бив рекорди, веслував на човні з Галичини аж до моря
