Збірна України з фехтування переписала історію. На чемпіонаті Європі в Генуї наша команда здобула дві золоті й одну срібну нагороду, посіла третє місце в медальному заліку.
Для Романа Свічкаря індивідуальна перемога стала першою в кар’єрі, а для – країни першою в столітті й другою після успіху 1994-го в чоловічій шпазі взагалі. Аліна Комащук у жіночій шаблі вперше стала срібною призеркою і п’ятою серед українок в особистих змаганнях, а збірна шпажисток вперше в історії тріумфувала в командних змаганнях.
Фехтувальники вже повернулися додому, щоправда, різними шляхами й у різні дні. Спорт 24 зустрічав переможців на столичному залізничному вокзалі.
Сьогодні потягом Варшава – Київ прибували тренер Богдан Нікішин і дві шпажистки – Олена Кривицька і Влада Харькова. Подруг по команді загубили у дорозі. Інна Бровко у справах на добу затрималася у Варшаві, Анна Максименко вирушила одразу до рідного Львова, а Аліна Комащук приймає привітання в Одесі.
Раніше повернувся до Києва й Роман Свічкар. Свою золоту медаль він здобув швидше за дівчат, але раненько прокинувся й у бейсболці з логотипом Укрзалізниці зустрічав фехтувальниць на вокзалі.
– Капелюх із логотипом Укрзалізниці надів спеціально, – розповів Спорт 24 Роман Свічкар. – Вони нам дуже допомагають. Зараз, коли літаки з України не літають, питання логістики стоїть дуже гостро. Компанія завжди йде назустріч.
– Ваша перемога стала доволі несподіваною. Але, судячи з результатів двобоїв, закономірною.
– Фехтування в Україні зараз на підйомі. Ймовірно, дався взнаки досвід роботи з Ігорем Рейзліним, нинішнім тренером Богданом Нікішиним. Їхні поради, а також чемпіонки світу Наталії Конрад, були безцінні. Раніше ми разом виступали за збірну, не один пуд солі разом з’їли. Психологічно був готовий до перемоги, але й суперники приїхали не на прогулянку. Найважче було в півфіналі. Угорець Гергей Шіклоші був срібним призером на Олімпіаді в Токіо, у Парижі став чемпіоном в складі команди. Йшли рівно, але мені вдалося завдати вирішальний укол. Ймовірно, успіх прийшов завдяки тактиці.
– У чому була хитрість?
– Вирішили з тренером, що на нього йти з відкритим забралом немає сенсу. Шіклоші, як ніхто, вміє бачити помилки суперників. Тому вибрали варіант з очікуванням. Чекав, поки він хоч трошки розкриється, й одразу контратакував. Це спрацювало.
– Як сприйняли повернення росіян на міжнародну арену?
– На жаль, у керівництві Міжнародної федерації фехтування у них сильне лобі, і на те, щоб продовжити проти них санкції, не вистачає голосів. Це велика дипломатична поразка.
У командних змаганнях чемпіонатів світу і Європи, зазначимо, є певні відмінності від правил на Олімпіаді. На Іграх протягом турніру можна робити лише одну і незворотню заміну. На Євро ж заміни можна проводити хоч під час двобою на будь-якій стадії. Тренер жіночої команди регулярно проводив заміни, тому на доріжці знайшлося місце для кожної шпажистки українського квартету.
– У нас також найважчою сутичкою була зустріч з угорками, – розповідає новоспечена чемпіонка Європи, триразова бронзова призерка чемпіонатів світу Олена Кривицька. – У чвертьфіналі долю поєдинків вирішував один укол. На щастя, мені вдалося його зробити. З усіма суперниками було непросто. Ми добре підготувалися. У нас взагалі такий вид спорту, що ситуація на доріжці може змінюватися миттєво.
– У вас найбільша валіза. Що там возите?
– Перше, що питає донька після моїх відряджень: "А що ти мені привезла?" Додому без подарунків повертатися не можна. Медалі, принаймні поки що, її не цікавлять.
Останнього переможного уколу у фіналі зі швейцарками завдала Влада Харькова. 2022-го вона стала чемпіонкою Європи в індивідуальній першості, а в Генуї додала й титул у команді.
– Коли виходиш на доріжку, навіть не думаєш про те, що можеш поступитися, – говорить Влада. – Треба намагатися витиснути максимум з кожного моменту. Для нас, звичайно, це історичний успіх. І він підкреслює те, що ми розвиваємося, можемо перемагати будь-кого з суперниць.
– Присутність росіян на чемпіонаті Європи не дратувала?
– Бог милував з ними зустрітися на доріжці. А сам дозвіл для них приєднатися до цивілізованого світу дуже засмучує. Росіяни нас постійно обстрілюють, гинуть люди, а світ до них починає ставитися лояльно. Так не має бути. Ми, спортсмени, можемо відповідати лише перемогами, розповідати про те, що відбувається в нашій країні.
Більше ексклюзиву від Геннадія Чеховського
Денис Берінчик: Повернуся за три місяці й чекатиму на суперника
