Айртон Сенна дебютував у королівських автоперегонах 1984 року, а його першою командою стала Тоулман (Toleman). Утім, надовго 24-річний бразилець там не затримався і наступні три сезони провів у Lotus. Саме тоді почало зароджуватися його суперництво з легендарним французом Аленом Простом – 4-разовим чемпіоном світу.
Сенна 1988 року приєднається до Макларена, де, зрештою, й візьме всі три свої титули. Завадив його повному домінуванню в той період якраз Прост. Причому частина їхнього суперництва випала на період, коли вони перебували в одній команді, що в нинішній Формулі практично неможливо.
Сезон-1993 став останнім, коли француз і бразилець змагалися – 4:3 за титулами, але саме Сенну частіше називали найкращим гонщиком не тільки того періоду, а й за всю історію.
До слова, вже з наступного року на Формулу-1 чекали грандіозні зміни в правилах. Влітку 1993 року бразильський пілот підписав контракт із Вільямс – командою, що домінувала на той момент.
Регламент-1994 став революційним
Перед початком сезону боси Формули-1 внесли кардинальні зміни до регламенту, вирішивши, що автоматичні помічники не потрібні, перемагати на трасі має саме найкращий пілот, а не лише болід. Утім, головною причиною варто назвати не це. Поступово технічна складність болідів зростала, що призводило до збільшення витрат. Бюджети команд і так були роздутими.
Таким чином, перед стартом сезону під заборону потрапили антиблокувальна і протибуксувальна системи, а також активна підвіска. Вперше за понад 10 років пілотам дозволили зупинятися на дозаправлення. Після чорного вікенду в Імолі внесли ще кілька важливих змін, спрямованих, насамперед, на безпеку пілотів.
Cезон розпочався з двох упевнених перемог Міхаеля Шумахера, який виступав за Бенетон. Сенна несподівано залишився без очок у перших двох гонках, хоча Вільямс продовжували вважати одним із фаворитів чемпіонату. Звісно, такий стан справ Айртона не влаштовував, тому він хотів від Гран-прі Імоли лише одного – впевненої перемоги.
Траса в Імолі мала свої особливості, які опосередковано призвели до трагедії
Траса була побудована ще в 1950 році, а вперше прийняла Гран-прі Формули-1 трьома роками пізніше. Її конфігурація мала популярність серед гонщиків через свою швидкість. Утім, було чимало питань, пов'язаних із безпекою. Насамперед поворот "Тамбурелло", адже простір між самою трасою та бетонною стіною був дуже малим. Катастрофічно малим.
У 1989 році у важку аварію тут потрапив австрійський пілот Герхард Бергер, і причиною став саме поворот "Тамбурелло". На щастя, йому вдалося уникнути важких травм, але боси Формули-1 висновки з його аварії не зробили. А даремно.
Перший день чорного вікенду ледь не забрав життя майбутнього віце-чемпіона світу та легендарного напарника Міхаеля Шумахера
Отже, перша сесія стартувала 29 квітня, а самі перегони мали відбутися 1 травня. Під час кваліфікаційного заїзду у важку аварію потрапляє Рубенс Барікелло – молодий бразилець не впорався з керуванням і вилетів у загородження із шин. Болід розбивається, а кадри аварії явно не з приємних. Попри це, майбутньому віце-чемпіону світу пощастило – його госпіталізували, але діагностували травми середньої тяжкості: перелом носа і кілька забоїв.
При цьому, вже наступного дня Рубенс повернувся на трасу. Звичайно, не на болід, але сам гонщик заявляв, що готовий змагатися якомога швидше. Сенна, звісно, провідав співвітчизника в лікарні, а перед цим провів ідеальну кваліфікацію. У другій сесії до його результату лише трохи наблизиться Міхаель Шумахер, але поул був у кишені бразильця.
Перший день Гран-прі забрав життя іншого пілота – Роланда Ратценбергера
До того моменту Сенна вже завершив сесію, вирушивши в розташування команди. І йому одразу приходить тривожна звістка – австрієць Роланд Ратценбергер потрапив у важку аварію. На повороті імені Жиля Вільньова (віце-чемпіон Формули-1 і батько чемпіона світу Жака Вільньова, загинув під час Гран-прі Бельгії 1982 року) болід вилетів із траси на швидкості майже 315 км/год.
Фатальним стало пошкодження переднього крила незадовго до смертельної аварії (і знову на повороті "Тамбурелло"). Машина практично відразу стала некерованою, що і призвело до смертельного зіткнення.
На цьому жахи не закінчилися – подальший огляд лікарів покаже, що фактично Роланд загинув одразу ж. Але гонщика доставили на вертольоті в найближчу лікарню і лише там констатували летальний підсумок. Річ у тім, що за італійськими законами смерть під час подібного заходу означала лише одне – скасування другої сесії та гонки. Однак боси Формули-1 були меркантильними: скасування Гран-прі обійшлося би багатомільйонними збитками, тож змагання все ж відбулись.
Найтрагічніші перегони в історії Формули-1
Перед стартом Айртон Сенна вирішив узяти з собою австрійський прапор, який хотів продемонструвати після ймовірної перемоги, щоб вшанувати пам'ять Роланда. Перегони почалися з аварії, на щастя, несерйозної. Болід Юркі Ярвілехто не зміг стартувати, через що з ним зіткнувся Педро Ламі, який не помітив фіна. Уламки машин потрапили й на трибуни, травми отримали кілька глядачів.
У зв'язку з цим, перші п'ять кіл пройшли разом із машиною безпеки. Простіше кажучи, пілоти зі швидкісними обмеженнями прямували за нею і не мали права обганяти один одного. Суворий порядок, поки не буде подана команда про відновлення перегонів. На початку шостого кола дали рестарт. Сенна і Шумахер йшли впритул, але бразилець тримав дистанцію.
На сьомому колі фатального повороту "Тамбурелло" Вільямс Айртона Сенни вилітає за межі траси й на швидкості майже у 220 км/год врізається в бетонну огорожу. Перегони негайно зупиняють. Як виявилося пізніше, смертельну травму Сенні завдало праве колесо, яке відірвалося з частиною підвіски – остання і стала причиною загибелі бразильця.
Спочатку чемпіона світу вдалося реанімувати після зупинки серця і моментально госпіталізувати. Уже тоді лікарі зрозуміли найстрашніше – мозок гонщика не подавав ознак життя. Але боротьба ще тривала деякий час.
Водночас перегони відновили. Берні Екклстоун (керівник Формули-1 понад 40 років) запевняв, що стосовно Сенни вжито всіх можливих заходів. Шумахер без проблем здобув перемогу, випередивши конкурентів більш ніж на хвилину. Але хіба це вже важливо? Переможець і призери під час нагородження були в пригніченому настрої, хоча ще не знали найстрашнішого.
Через три години після завершення перегонів констатували смерть триразового чемпіона світу. Фактично, з моменту прибуття до клініки його стан підтримувався системою життєзабезпечення.
Горе не тільки для всієї Формули-1 та автоперегонів загалом. Траур накрив усю Бразилію. Національний герой. Приклад для наслідування. Зразковий спортсмен. І його більше немає. У країні оголосили триденну жалобу, а церемонію прощання з Айртоном у його рідному Сан-Паулу відвідали понад півмільйона людей. Цифра, яка говорить багато про що.
Висновки, зроблені після трагедії
Розслідування у справі смертельної аварії Сенни велося майже три роки (до 1997-го). Висновок суду – поломка рульової колонки призвела до втрати керування болідом. Однак обвинувачені (шість осіб, переважно конструктори та інженери) були виправдані. Суд вирішив, що всі працівники сумлінно виконали свої обов'язки.
І лише 2007 року, після повторного розгляду справи, винним було визнано технічного директора Вільямса Патріка Хеда, але він уникнув покарання через завершення терміну давності злочину.
Формула-1 теж зробила висновки. Поступово рівень безпеки болідів і конфігурація трас стали мінімізувати можливість таких аварій. Трасу в Імолі серйозно переробили, змінивши й фатальний поворот "Тамбурелло".
З 1994 по 2025 рік у Формулі-1 сталася лише одна смертельна аварія, спричинена нещасним випадком. У 2014-му болід француза Жюля Б'янкі врізався в евакуатор, який займався евакуацією машини його партнера по команді. Б'янкі вижив, але провів у комі майже рік – він пішов із життя влітку 2015 року.
А Сенна... Що ж, бразилець для шанувальників Формули-1 назавжди залишиться майстром кваліфікацій і "людиною дощу" – він завжди особливо вдало проводив дощові (куди більш небезпечні) гонки. Але фатальними для нього та Роланда Ратценбергера став етап в Імолі.
Більше чтива від Руслана Русанова
"Друзі на все життя": як суперництво Меджика Джонсона і Ларрі Берда у 80-х врятувало НБА
"Я повернувся": Майкл Джордан 30 років тому оформив найлегендарніший камбек в історії спорту
