Серпень 1993 року. Тривалі пошуки батька Майкла Джордана завершилися – Джеймса Джордана було вбито, а незабаром поліція знайшла і ймовірних злочинців. Ними виявилися Леррі Демері та Даніель Грін. Баскетболіст, який на той момент перебував у роздумах з приводу майбутнього, остаточно вирішує піти з баскетболу. На піку кар'єри. У 30 років. Вкрай непросте рішення, але логічне з урахуванням дуже теплих стосунків між Джорданом-батьком і сином. Саме Джеймс прищепив Майклу любов до спорту, познайомивши його з бейсболом і баскетболом.
Жовтень 1993 року. Майкл Джордан на офіційній прес-конференції оголошує, що справді завершує кар'єру баскетболіста, але спорт все ж не покине. Він виконає мрію батька і стане професійним бейсболістом. Хоча чутки про завершення кар'єри циркулювали кілька місяців, заява Майкла однаково шокувала: одноклубників, тренерський штаб, власника клубу, вболівальників і багатьох американців загалом.
Убивство батька стало одним із головних чинників такого рішення. Але варто згадати й неофіційні, навіть конспірологічні версії. Джордан нібито отримав негласну дискваліфікацію від комісіонера НБА Девіда Стерна за ставки на спортивні події. Професіоналам заборонено це робити. Утім, у документальному фільмі "Останній танок" і Джордан, і Стерн радикально заперечували це. Та й навіщо? Позбутися найпопулярнішого спортсмена у світі? Майкл славиться своєю азартністю, але підозри в ставках так і не отримали доказів.
Березень 1994 року. Отже, найкращий баскетболіст планети йде в бейсбол. Зрозуміло, Майкл не тягнув рівень MLB (Major League Baseball – найсильніша ліга планети), тому починати довелося зі слабших команд. Формально він справді підписав контракт із командою Чикаго Вайт Сокс, що належала власнику Буллз Джеррі Рейнсдорфу, але його відправили до фарм-клубу Бірмінгем Баронс. Початок у бейсболі був оптимістичним: Джордан справлявся зі своєю роллю добре, але незабаром назріла проблема. Суперники вивчили його стиль, а показники стали падати. Мрію батька Майкл здійснив, тож, може, час повертатися? Не все відразу.
Жовтень 1993 – березень 1995 року. Як справи у Чикаго без Джордана? На диво, дуже солідно. Лідером команди став давній "зброєносець" Майкла Скотті Піппен. Легкий форвард "биків" того сезону став лідером команди за всіма п'ятьма ключовими статистичними показниками: очками, підбираннями, передачами, перехопленнями й блок-шотами. Перша символічна п'ятірка НБА, претендент на MVP, 55 перемог у сезоні – мабуть, найкращий сезон Скотті в кар'єрі.
Але плей-офф НБА – це зовсім інша гра. Чикаго дістався до другого раунду, де склав чемпіонські повноваження, програвши жорсткому й оборонному Нью-Йорку в шести зустрічах. До слова, попри перемогу над чинним володарем трі-піта, Нікс у фіналі поступилися Х'юстону. У сезоні 1994/95 справи у "биків" пішли значно гірше – команда ледь балансувала в зоні плей-офф, а до березня в 62 матчах вони перемогли лише в 31-му. З кінця 1994 року стали з'являтися чутки про зацікавленість Майкла в поверненні.
Очевидно, Джордан скучив за баскетболом, тож став промацувати ґрунт для повернення. Він підтримував хорошу форму і загалом був готовий повернутися на паркет. Незабаром разом з агентом Девідом Фальком вони стали готуватися до камбеку. Хоча інтернет у ті часи був у зародковому стані, існували ЗМІ та телебачення, тому про можливі наміри Джордана здогадувалися. За тиждень до тієї самої прес-конференції камери під час матчу Чикаго вихопили крупний план Скотті Піппена, який показав на кросівки Air Jordan, натякаючи, що творцеві цього бренду час би повернутися.
А 18 березня відбулася прес-конференція. За словами Фалька, він готував дуже детальний прес-реліз, у якому Майкл би виклав причини повернення. Що зробив Джордан? Залишив лише два слова: "Я повертаюся". Ці два слова з вуст найвидатнішого баскетболіста в історії надихнули фанатів "биків" і однозначно потішили шанувальників цього виду спорту.
Вже 19 березня відбувся його перший матч, на якому варто було б зупинитися детальніше. На той момент Майкл уже понад 1,5 року не грав офіційних матчів, а тіло явно відвикло від високих навантажень. Звичайно, він грав у бейсбол, але це зовсім інший вид спорту. Першим суперником після повернення стала непоступлива Індіана з Реджі Міллером.
Вираз "перший млинець завжди глевкий" ідеально опише повернення Майкла. Справа скоріше не в тому, що Чикаго програв, а в грі Майкла. "Всього лише" 19 очок, 6 підбирань і 6 передач, але з реалізацією кидків у 25% (7 з 28). У кінцівці було видно, що Джордану поки складно витримувати темп усіх 48 хвилин. Далі, втім, справи пішли трохи краще. Уже в п'ятому матчі після камбеку він забив 55 очок проти Нікс на легендарному Медісон Сквер Гарден.
Ба більше, та поразка від Індіани стала однією з останніх для Буллз у регулярці. У 17 матчах із Джорданом результат "биків" був солідним: 13-4, що дало їм змогу комфортно вийти в плей-офф.
Квітень-травень 1995 року. Перший раунд плей-офф для Чикаго пройшов без особливих проблем. Шарлотт був переможений у чотирьох матчах, а команда поступово звикала знову грати з найкращим баскетболістом світу. Попри те, що Майкл провів менш як 20 матчів у регулярному сезоні, він посів нетипово високе одинадцяте місце в голосуванні за MVP. До слова, за сучасними правилами, він до списку претендентів не потрапив би (потрібно зіграти щонайменше 65 поєдинків).
Що чекало на "биків" далі? Справжнє випробування! Орландо Меджик на чолі з Шакілом О'Нілом, Хорасом Грантом (екс-одноклубник для Майкла і Скотті) і Пенні Хардуеєм виглядав дуже потужно. І тут Майкл і компанія все ж таки поступилися. Серія була рівною, найбільш "розгромна" перемога – всього лише +11 від Чикаго в четвертому матчі. Після рахунку 2:2 Орландо забрав наступні два поєдинки з різницею в +8 і +6. Попри успіх, Меджик так і не стали чемпіонами.
До речі, на заваді їм виступили Х'юстон Рокетс із Хакімом Оладжувоном, який зламав "правило Філа Джексона". Про що йдеться? Зараз пояснимо. Легендарний тренер Чикаго вивів власну формулу, яка з високою ймовірністю визначить чемпіона НБА. Команда зобов'язана перемогти в 40 матчах раніше, ніж програти 20. Простіше кажучи, її статистика має дорівнювати 40-19. Як завершили "регулярку" Рокетс? 47-35. Злам системи, не інакше. Але таким був сезон 1994/95.
Червень 1995-96. Повернення Джордана не вийшло тріумфальним відразу. Але перед стартом наступного сезону Чикаго підписав Денніса Родмана, який вписувався в концепцію Джексона і проробляв величезний обсяг роботи. Що було далі? Легендарний сезон Буллз із 72 перемогами. Рекорд протримався 20 років, поки його не побив Голден Стейт зі Стефом Каррі (втім, Чикаго на відміну від "воїнів" чемпіоном тоді став, але про все по черзі).
У фіналі Східної конференції на Чикаго чекав Орландо Нам варто повернутися трохи назад, у період їхньої ж серії 1995 року. Після одного з матчів гравець Орландо Нік Андерсон сказав: "45 (перший номер Майкла після повернення – прим.) це не 23". Майкл Джордан запам'ятає будь-яку, навіть найменшу шпильку на свою адресу. Одну з найкращих аналогій, пов'язаних із MJ, навів відомий американський журналіст Білл Сіммонс.
"Майкл – це Ганнібал Лектер від світу НБА. Він прагне вирвати вам серце або відключити вас від стану життєзабезпечення. Якщо ви дасте Майклу шанс, він знищить вас. Майкл відчуває кров. Майкл цілить прямо в серце. Ніхто не вбиває так, як Майкл Джордан", – казав Білл Сіммонс у "Книзі баскетболу".
Що зробив Джордан у 1996-му за 3-0 у серії проти Орландо? Правильно, забив 45 очок при 23 кидках. Це чистісінька правда! Ось сам протокол матчу.
Звісно, Чикаго знову переміг у фіналі, а незабаром і повторив три-піт. То що ж особливого в поверненні Майкла і чому камбек можна назвати найкращим в історії? Перш за все, Джордан продовжив свій шлях до звання безальтернативно найкращого баскетболіста в історії. Перша половина кар'єри (1984-93 роки) дозволяла вважати його таким, але три титули? Майкл хотів більше і взяв стільки ж, попутно ставши ключовою частиною найкращої команди в історії.
Бостон-1986, Лейкерс-1987, вибачте, ви були хороші, але недостатньо. Голден Стейт-2016 із 73 перемогами? А ви взяли титул чи програли його, ведучи 3-1 проти Леброна? Історія Джордана могла б скластися інакше, якби не сталося 18 березня 1995 року з його двома словами: "Я повертаюся".
Саме цей невеликий відрізок ввів Майкла в пантеон найвидатніших спортсменів в історії. Джордан, Мухаммед Алі, Шумахер, Вейн Гретцкі, тенісне біг-тріо. Та й тут на звання найкращого спортсмена в історії частіше хочеться обирати між Майклом і Мухаммедом. Аура і харизма цих легенд просто на недосяжному рівні.
