"Щойно закінчилося Євро-2016, коли ми програли Польщі 0:1, я полетів з Парижа до Уфи, але мав пересісти на інший літак у Москві, де мав зустрітися зі своїм агентом. У мене були окремі рейси, а не безперервний стикувальний рейс до Уфи, тому мені довелося виписуватися та знову зареєструватися, що дало нам час випити кави, хоча мій агент казав мені спершу придбати квиток до Уфи.
Але я подивився на свій годинник – у нас було так багато часу, тому я сказав йому: "Не хвилюйся. Ми маємо час. Давай спершу вип’ємо кави".
І ми говорили про все: про Євро, про можливий перехід у Манчестер Сіті. Пройшов час і я зрозумів, що пора йти. Я спустився вниз, але літак уже полетів. Я був розгублений. Як я його пропустив? Злетів швидше? Тоді я зрозумів, що я все ще був на французькому часі й не перевів годинник на московський.
Дивлячись на відліт літака, я не міг не хвилюватися, чи вплине це на переговори. Але найсмішніше, що це насправді допомогло нам. В аеропорту Уфи мене чекали люди з пітерського Зеніта. Вони пропонували Уфі більше грошей за мене, тому, звичайно, клуб хотів прийняти їхню пропозицію. Мій агент сказав уфимцям, що я не збираюся переходити в Зеніт, що справа не в грошах. Але мене там чекали, щоб розібратися зі всім.
Мій агент використав той факт, що я спізнився на літак, щоб тиснути на них. Він сказав їм: "Повірте мені, він не полетить до Уфи, поки ви не дасте нам зелене світло, щоб поїхати в Манчестер Сіті. Він залишиться тут, доки ви не погодитесь".
Зрештою я полетів в Уфу через декілька днів, коли вони остаточно зрозуміли, що я буду переходити тільки в Ман Сіті й іншого вибору немає. Я пішов туди, щоб попрощатися з усіма. У них був новий тренер, і він намагався переконати мене залишитися, але я сказав: "Слухай, постав себе на моє місце. У тебе є один шанс в житті, ти повинен його використати". В принципі, він погодився зі мною", – сказав Зінченко у своїй автобіографії.
