"Яким для мене видався ранок 24 лютого? Це жорстко було. Десь у районі 04:30 у кімнату зайшов середульший син і розбудив нас із дружиною. На другому поверсі було чутно, як бомбили аеропорт, тому він прокинувся. Одразу почали читати телеграм-канали, переглядати новини. Для когось це "спецоперація", та ми усвідомлювали, що розпочалася повномасштабна війна.
Пригадую перші 2-3 дні – це апатія, нерозуміння того, як все розвиватиметься. Не знаю, як для кого цей місяць минув. Однак у мене відчуття, ніби це один довжелезний день. Принаймні, я не веду лік днів, усе минає одноманітно і суцільно.
Зараз ми перебуваємо у районі Обухова, тут активних боїв поки не було. У мене велика родина: хтось у Херсоні залишився, хтось поїхав на захід України, хтось – за кордон. Ми вирішили, що наша сім'я залишиться вдома. Зважили усі аргументи і нікуди не поїхали.
Цей місяць – це період суцільних стресів. Мабуть, як для всіх українців. Постійні сирени, нерви, переживання… Скільки б часу не минуло, звикнути до цього неможливо. Війна залишається війною. Важливий момент полягає в іншому – є впевненість у наших пацанах. Дивимося у майбутнє з перспективою і позитивом", – поділився Головко в інтерв'ю Футбол 24.
Додамо, що Олександр відомий виступами за київське Динамо та збірну України. Після завершення кар'єри він розпочав тренерську діяльність та очолював юнацькі збірні України, а згодом став наставником молодіжної команди, після якої тренував Кремінь. Наразі Головко перебуває без клубу.
