"За 8 років я лише одного разу наважився поїхати в Донецьк, адже дуже довго не бачив своїх рідних. Скажу відверто: було страшно. Коли я побачив місто, у мене був шок.
З 2014-го року в Донецьку нічого не змінилось. Жодного розвитку: дороги всі потріскані. Одна відмінність – всюди висів цей засраний триколор. Шок. Я добре пам’ятаю як Донецьк розвивався. У 2014-му це було одне з найкращих міст України.
В дитинстві я запам’ятав Донецьк, як промислове місто, але за 10 років все змінилося: з’явилася Донбас-Арена, багато парків, скверів. Я був шокований, коли побачив, як місто загнило за ці роки під окупацією. І люди там зараз не в захваті від цієї ситуації, яка склалася. Серце обливається кров’ю, коли дивишся на Донецьк у ці дні.
Я достеменно пам’ятаю події 2014-го року, як все починалося. В той час я жив у Луганську, грав за Зорю. Мешкав поруч із будівлею СБУ. Після гри пізно вночі ми поверталися додому і я побачив на вулиці людей, які стоять з дубинками, немов тітушки. Почалися певні заворушення біля СБУ, ставили шини. Я спершу подумав: "що за нісенітниця".
Зі мною в команді грав грузин Джаба Ліпартія і він сказав, що в Грузії у 2008-му році все так само починалося. Він ще тоді сказав, що швидше за все буде окупація. Я не міг в це повірити. А коли в мене під вікнами почали стріляти сепаратисти, я зрозумів, що тут щось не так. Через місяць ми переїхали в Запоріжжя, адже в Луганську вже неможливо було жити. На вулицях творився хаос. Всі, хто хотів, покинули Луганськ й виїхали на мирні території", – цитує Білого офіційний сайт Руху.
