– Олеже Романовичу, відомо, що з перших днів повномасштабного вторгнення ви вступили до лав тероборони. Чому ви вирішили так вчинити?
– Я не вірив, що таке може статись. Не вірив, що сусідня країна нападе на нас – вони ж кричать звідусіль, що вони брати. То чому ж тоді вони так вчинили?! Це підступний удар у спину. Зараз важкий час для нашої країни і потрібно всіляко їй допомагати. Вважаю, що це було правильне рішення вступити до лав ТрО. Ми ходили і патрулювали одну з частин міста, переважно у нічний час. Зокрема, у такій групі було двоє поліцейських та п’ятеро добровольців.
Звичайно, я спокійно міг виїхати за кордон, але вирішив залишитись з родиною, друзями та своєю країною. Всі, хто мене знають, розуміють, що я не міг вчинити інакше у цій ситуації. Натомість ніхто не зрозумів би мене, якби я покинув Україну у цей момент.
– Чи бачите ви зміни у суспільстві після повномасштабного вторгнення?
– Важко сказати, мабуть, дещо змінилось у кращий бік. Зокрема, стало більше поваги один до одного. Людей об’єднала спільна ідея, і вони консолідовано допомагають ЗСУ. Біда згуртувала суспільство. Саме на цих людях і повинен будуватись фундамент нової України. Звісно, є й негідники, які наживаються на війні та вигадують різні корупційні схеми. Вони спекулюють фактами та банально скоюють злочини.
– Ви працювали з росіянами Юрієм Сьоміним та Валерієм Газзаєвим. Також знайомі з іншими російськими гравцями та тренерами. Чи телефонували вони вам, аби дізнатись як ви, або ж виразити свої співчуття?
– Ні, вони жодного разу не телефонували. Я читав інтерв’ю Сьоміна, де він сказав, що вважає, що путін вчинив правильно. Після цього я не хочу говорити з ним – навіть руки б йому не подав. Деякі хлопці телефонували дізнатись, як ми тут, але вони переважно бояться називати речі своїми іменами. Для мене це не зрозуміло, адже я завжди звик казати правду в очі, тому ці особи мене розчарували, – сказав Лужний в інтерв'ю SportArena.
