– Як розподілите сили на матчі з Англією та Італією? Який із них у пріоритеті у плані турнірної боротьби?
– Я дуже вдячний, що у моєму житті було багато тренерів, які навчили мене добрим речам. Один із них – Олександр Головко. Він завжди вчив нас думати про те, що найважливіша гра – та, яка сьогодні. Ми не дивимось на турнірну таблицю. На те, хто фаворит і скільки коштують їхні гравці. Розуміємо, що у футболі трапляються різні речі. У нас є своя мрія та мета. Потроху йдемо до них.
– У Вроцлаві мешкає майже 40 тисяч українців. Будете відчувати їхню підтримку?
– Хочу подякувати Польщі та полякам за їхню допомогу українцям та Україні. У мене тут мешкає кілька друзів. Звичайно, я завтра чекаю на стадіон у жовто-синіх кольорах. Але для нас це однаково буде інша атмосфера. Нам хочеться повернутися в Україну та грати вдома. Коли ти граєш вдома, то навіть повітря зовсім інше.
Футбол – це міжнародна мова. Я маю унікальну можливість говорити на публіку. Це мій обов'язок – постійно говорити про війну та нагадувати людям про те, що відбувається. Ми дуже вдячні ЗСУ за можливість грати та представляти Україну на такому високому рівні. Я, як футболіст, який грає за кордоном, повинен говорити про цю страшну ситуацію.
Я знову згадую своїх колишніх тренерів. Коли нам було 15-16, нам говорили: "Хлопці, ви представляєте свою країну. Все сміття, яке вийде назовні – це наше обличчя. Тому покажіть, ким ми є насправді". Я граю за кордоном і маю презентувати свою країну якнайкраще. Люди мають знати правду, бо пропаганди дуже багато.
– Як професійний футболіст, як ви справляєтеся з тим, що у вашій голові та серці?
– Емоції в голові змішуються. Коли ти виходиш на поле, то розумієш, що за твоєю спиною люди, які виборюють незалежність України і роблять усе можливе, щоб наша країна існувала. Вони ризикують своїм життям, хоча у них також є родини, діти. Ти не можеш порівнювати, просто не можеш. Коли ти це розумієш, то просто виходиш та граєш, – сказав Зінченко на прес-конференції.
