"Перший обстріл у Києві був о 4 чи 5 ранку. Коли я прокинувся від вибухів, то подумав, що це кошмар. Не вірив, що все насправді. Прокидаєшся і бачиш вибухи, будівля трясеться... Я спілкувався там з багатьма людьми, президентом асоціації, фахівцями з різних посад – ніхто з них не вірив, що буде така війна.
У наші дні така ситуація не є чимось звичним. Тим більше з наступом на Київ, на столицю. Це були дні великого терору, великої напруги, тому що метою росії було захопити Київ. Я пам'ятаю, що бачив з вікна машин людей, які тікають неначе на кінець світу. Як ми це бачимо у фільмах жахів.
Ми не могли вибратися з Києва, у нас не було палива. Ми домовилися зупинитися в клубному готелі. У номері посеред готелю, де не було вікон. Нас було понад 40 осіб, ми намагалися знайти рішення. Це тривало, поки президент УЄФА Чеферін не зв'язався зі мною через Даріо Срну, щоб домовитися про виїзд. Саме тоді ми дізналися про поїзд, що відправляється в суботу увечері, але то було комендантська година, тобто великий ризик перебувати на вулиці.
У нас було багато немовлят, багато дітей, людей похилого віку теж. Але всі вже панікували, тому прийняли рішення ризикнути та поїхати. Чеферін домовився з українською та румунською федераціями, щоб доставити людей від вокзалу до кордону. У сувору зиму не було сенсу просто приїжджати на станцію та чекати, і не маючи чим зайнятися. Без їжі, транспорту. Президент Чеферін дуже допоміг нам. Слава Богу, ми змогли виїхати в безпеці", – сказав Мораєс для ZeroZero.
