Азербайджан переживає один із найважчих періодів у своїй історії – команда не може виграти вже 11 матчів поспіль (з 2023 року) й примудрилась поступитись навіть білорусам та збірній Гаїті.
План керівництва азербайджанського футболу повністю провалився. Очікуваний прорив перетворився на трагедію. Восени 2023-го "міллі" непогано проявили себе у кваліфікації чемпіонату Європи, набравши 7 очок у групі зі Швецією, Бельгією, Австрією та Естонією.
Було видно, що команда має потенціал й може боротися з топовішими колективами. Вивести її на новий рівень покликали зіркового тренера, чемпіона Європи з рідною Португалією – Фернанду Сантуша, який вочевидь хотів спробувати реабілітуватись після провального періоду роботи в збірній Польщі, або просто підзаробити грошенят.
Спроба не вдалась – португалець не виграв жодного поєдинку на чолі Азербайджану. За його каденції команда забила лише 4 голи, а пропустила аж 29. За рік роботи було програно 9 матчів та розписано дві нічиї.
Останньою краплею стала розгромна поразка від Ісландії на старті кваліфікації ЧС-2026 з рахунком 0:5. На післяматчевій прес-конференції журналісти закликали 70-річного фахівця подати у відставку, а він удавав, що немає причин для прощання. Ймовірно, не планував покидати Азербайджан без кругленької компенсації, яку б міг отримати у разі звільнення.
"У футболі легко звинувачувати тренера. Всі повинні бути покарані. Винні і тренер, і футболісти. Сподіваюся, я і футболісти в наступних іграх виступимо краще. Чому я повинен подавати у відставку? Покажіть тренера, який сам йде", – виправдовувався Сантуш після ганьби з Ісландією.
У підсумку позбутися португальця все ж вдалось – за день до матчу з Україною. ЗМІ повідомляють, що відставка Фернанду коштувала федерації 4,5 мільйона євро.
На гру з Україною Азербайджан виведе наставник молодіжки Айхан Аббасов, який паралельно ще й очолює місцевий клуб Шамахи. 44-річний фахівець всю ігрову та тренерську кар’єру провів у рідній країні, тому точно знайде правильні слова, щоб зарядити гравців на протистояння з командою Реброва.
Кістяком збірної Азербайджану є гравці сенсаційного Карабаху, який у цьому сезоні вперше за 8 років пробився в груповий раунд Ліги чемпіонів, де, до речі, зійдеться з Бенфікою Анатолія Трубіна та Георгія Судакова. Варто додати, що до успіху "жеребців" долучився українець Олексій Кащук. Парадоксально, що клубний футбол в Азербайджані прогресує, а національна команда страждає від невдач.
Лідери збірної Азербайджану
Емін Махмудов (Нефтчі, півзахисник) – справжня легенда азербайджанського футболу (56 поєдинків за націонал). 33-річний півзахисник є найстаршим гравцем у сучасній збірній, а також перебуває за крок до видатного досягнення. Наразі йому бракує одного голу, щоб стати найкращим бомбардиром в історії "міллі".
Махір Емрелі (Кайзерслаутерн, нападник) – ще один старожил та представник п’ятірки легіонерів у складі Азербайджану. Махір вирізняється потужними габаритами (зріст – 1,87 м), гарно грає головою та чимало забиває. У Європі встиг пограти за Легію, Динамо Загреб, Коньяспор та відкрив шлях для нашого Артема Степанова в Нюрнбергу. Цікаво, що у 2018-му Емрелі зустрічався з Ворсклою в Лізі Європи, виступаючи за Карабах.
Ренат Дадашов (Мотор Люблін, нападник) – другий міцний форвард та величезний талант, який так і не зміг розкритися. Дадашов дебютував за збірну у 18 років. Він був унікальним юнаком, адже перші кроки у футболі робив у Німеччині, пройшовши академії Айнтрахта та Лейпцига. Згодом став гравцем португальського Ешторіла, де його засікли скаути Вулверхемптона, але закріпитись в Англії не зміг. Після скитань орендами Ренат докотився до середняка чемпіонату Польщі.
Антон Кривоцюк (Теджон Сітізен, захисник) – 27-річного оборонця очікує зустріч зі своєю рідною країною. Антон народився в Києві, де й розпочинав кар’єру, а через деякий час взяв азербайджанське громадянство. У 2019-му дебютував у складі "міллі" й встиг зіграти вже 40 матчів.
"В Азербайджані служив мій батько. Тому я дещо знав про цю країну ще з дитинства. Коли мною зацікавився тренерський штаб збірної, я вирішив прийняти запрошення і не шкодую, що змінив громадянство. Думаю, що навряд чи міг розраховувати на виклик у збірну України".
Нещодавно Кривоцюк нагадав про себе, раптово накинувшись на Євгена Греся, помічника Руслана Ротаня, який після матчу Ліги конференцій проти Фіорентини підійшов до азербайджанського арбітра Аліяра Агаєва і запитав, як той міг погодитися працювати на грі збірної Росії.
"Ти пробитий ватник, Женя. Таких, як ти, треба винищувати без грама жалю. Мабуть, поставив запитання російською мовою?", – йшлося у неадекватному коментарі Кривоцюка.
Бахлул Мустафазаде (Карабах, захисник) – гігантський оборонець (1,90 м), який свого часу не зміг вразити Романа Григорчука в Габалі. Український наставник не підпускав молодого захисника до основної команди, а через декілька місяців після його відходу Бахлул дебютував за клуб, виступаючи разом з нашим Дмитром Безотосним. Мустафазаде є лідером оборони в Карабаху та збірній Азербайджану, за яку провів 38 матчів.
Наріман Ахундзаде (Карабах, нападник) – найбільший талант, який не зіграє з Україною через травму. 21-річний нападник лише розпочинає свій шлях у складі "міллі", але вже встиг стати важливим гравцем Карабаху, якому добряче допоміг у кваліфікації ЛЧ, забивши 2 голи та віддавши 2 асисти у шести поєдинках.
Transfermakt оцінює Нарімана у 2 мільйони євро – він є найдорожчим гравцем у збірній Азербайджану.
Озан Кьокчю (Волендам, півзахисник) – ще один легіонер та цікавий персонаж в складі Азербайджану. Річ у тім, що Озан є рідним братом зіркового гравця збірної Туреччини, екс-хавбека Бенфіки Оркуна Кьокчю.
За Азербайджан виступає "синок" Мілевського. Мова йде про Анатолія Нурієва – уродженця Мукачева та колишнього гравця Миная й Колоса. Під час виступів за закарпатський клуб Нурієв особливо полюбився Артему Мілевському, який проводив у Минаї останні миті своєї кар’єри.
"З Кобіним, з Кополовцем спілкуємося, згадуємо різні моменти. А так все, в основному, молоді, з усіма спілкуюся. Нурієв – це синок мій. Він мене називає "Володимирович", а я його – "синок". Вважаю, що якщо він буде працювати, то у нього все вийде і він зможе стати хорошим футболістом", – згадував Мілевський.
Особливі спогади про знайомство з легендою має і Нурієв: "В УПЛ одного разу влучив у поперечину і раз у штангу, тобто воротарі ще мої пенальті не відбивали. Я сам винен, що не забив. А Мілевський прийшов у команду, дав мені запотиличник і сказав: "Подивися 2006 рік, як треба бити пенальті. Посміявся і все".
Нурієв, Мілевський, Пиняшко та Кополовець
В офіційних матчах Україна і Азербайджан ще не перетинались. Зіграли лише два товариські матчі у 2006 році – поєдинок у Баку завершився нульовою нічиєю, а в Києві "синьо-жовті" розгромно перемогли з рахунком 6:0. Побиття відбулось у першому матчі після успішного виступу команди Блохіна на Мундіалі-2006. Голами відзначилися Андрій Воронін, Сергій Назаренко, Руслан Ротань, Олег Гусєв, Андрій Воробей та Олексій Бєлік.
Більше матеріалів про збірну України на Спорт 24
