Олімпійських чемпіонів Олександра Хижняка і Ярославу Магучіх визнано найкращими спортсменами серпня. Якщо для рекордсменки світу в стрибках у висоту нагорода НОКу останнім часом є вже звичним явищем, адже тільки цього року Ярославу визнавали найсильнішою в Україні три рази, то боксер першу подібну відзнаку отримав вісім років тому.
Спорт 24 поспілкувався з Олександром Хижняком після вручення пам’ятного кубка головою НОК Вадимом Гутцайтом.
– Олександре, за що ви отримали першу відзнаку НОКу?
– Це було 2017 року. Тоді я переміг на чемпіонаті Європи, а незабаром у Гамбурзі став чемпіоном світу. Мене назвали найкращим в Україні у вересні, а згодом, коли АІВА визнала мої здібності як найкращого боксера-любителя у світі (2011-го відзнаку отримав Олександр Усик, – Спорт 24), став найкращим спортсменом року.
Гутцайт, Хижняк, Магучіх / Фото Геннадія Чеховського
– Тільки що переглядали найкращі моменти фіналу Ігор-2024. Що відчували?
– Наче це вчора було. Як і тоді, сльози накочуються. Довго я до цього йшов. 23 роки, як почав займатися боксом.
– Могли й раніше стати чемпіоном Олімпіади, якби не забракло досвіду. У Токіо в фіналі ви перемагали за всіма показниками, але йшли вперед і пропустили один контрудар.
– Можливо, але, вважаю, та поразка мене багато чого навчила. Ймовірно, вона потрібна була. Бо перед Іграми у Парижі я переніс важку операцію. Коли суперники готувалися, змагалися, то я тільки про це мріяв. Відновлення було тривалим і форсувати його лікарі не дозволяли. Але, як бачите, встиг підготуватися. І, гадаю, неабияк допоміг мені в цьому набутий у Токіо досвід.
– На відміну від турнірного шляху в Токіо, у Парижі у вас були набагато міцніші й досвідченіші суперники. Та ще й у іншій, більш важкій ваговій категорії.
– Звісно, випробування було не з легких. Олімпіада – взагалі особливий турнір. Кожен з учасників приїхав за медаллю, має пройти рівно всю дистанцію. А бокс на Іграх починається в перший день і завершується в останній. У боксі жорсткі вимоги, і щоб перемогти в усіх двобоях, треба бути добре готовим як фізично, так і психологічно.
– Здавалося, що ви додавали міці в рингу після кожного поєдинку.
– Можливо. Знову ж таки – дався взнаки досвід Олімпійського турніру в Токіо. Тому й тактику ведення бою не змінював. Не було сенсу, адже вона давала результат.
– Тільки що Вадим Гутцайт висловив побажання, щоб ви, Ярослава Магучіх, а також молоді найкращі спортсмени місяця – чемпіони світу борець греко-римлянин Єгор Якушенко і скелелазка Анастасія Кебець піднялися на п’єдестал на Іграх у Лос-Анджелесі 2028 року. Як ви налаштовані на таку пропозицію?
– Було б непогано. Звісно, мені кортить здобути ще одну золоту медаль Олімпіади і стати найкращим боксером України в історії Ігор (дві медалі, золоті, здобув лише Василь Ломаченко – Спорт 24). Втім, остаточного рішення – залишитися в любителях чи перейти в професіонали – я ще не прийняв.
– Коли тоді вам зателефонувати?
– Після Нового року. До того часу вже визначуся.
Розумієте, в любительському боксі я виграв усе, що можна. Має бути мотивація. Чи вистачить для реалізації себе в Лос-Анджелесі одного бажання стати триразовим призером Ігор? З іншого боку, мені вже 29 років. Є бажання спробувати себе в професіоналах, стати чемпіоном світу. Це новий виклик, він мене також приваблює.
– Відомо, що до вас навідуються промоутери.
– Звичайно, я спілкуюся з людьми, які хочуть, щоб я перейшов у професіональний бокс.
– Душа куди ближче лежить?
– Я поки що не можу відповісти на це запитання. Давайте не квапити події.
– Але з професіональним боксом ви вже зіштовхувалися, чи не так?
– Тільки-но повернувся з тренувального табору Олександра Усика. І в захваті від його роботи.
– Йому належить провести захист чемпіонських титулів. Як він на двомісячних зборах, не нудьгує?
– Наполегливо готується. Сильно, надзвичайно сильно працює. Я захоплений його роботою, віддачею, людяністю, ставленням до своєї команди. Робота там поставлена на дуже високому рівні, все працює злагоджено, як годинник. У його таборі надзвичайно приємна атмосфера – дружня, тепла, і, в той же час, робоча й просвітницька.
– Судячи з ваших слів, то Тайсону Ф’юрі буде непереливки в поєдинку-реванші?
– Я вірю в те, що він переможе 21 грудня.
– А коли ви повернетеся в ринг?
– Уже працюю, тренуюся. У боксі завжди треба себе тримати у формі. Співпрацюю також з військовими, з дітьми у спортзалі. Це дуже важливо. Бо на моєму прикладі юні боксери побачили, що олімпійським чемпіоном можна стати і в Полтаві. Не обов’язково їздити по столицях, а треба мати мету і наполегливо йти до неї. Дітлахам цікава моя робота, моя історія. Вони починають займатися спортом, дізнаються боксерських секретів, отримують відповіді на те, як бути чемпіоном і як дістатися вершин у боксі. Я сам починав зі школярів, пройшов увесь комплекс подій з дитинства до дорослого життя і маю чим поділитися й надихнути.
Намагаюся багатьом приділити увагу. Кому важко психологічно, і люди питають, як впоратися з психологічним навантаженням чи як відновлюватися після травм.
– Коли ж ви час знаходите на тренування?
– Було б бажання, а час знайдеться. Як кажуть спортсмени, ми вже як залежні – нам важко не займатися спортом.
Більше чтива про бокс на Спорт 24
"Усик побачить іншого Ф’юрі": Зав’ялов – про бій-реванш, вечір боксу в Ер-Ріяді і позицію Ломаченка
