"У ту ніч я тихо й мирно спала у своєму ліжку, а мій чоловік (плавець Михайло Романчук – прим. Спорт 24) був на тренувальному зборі в Броварах. Для мене це був неабиякий стрес, адже Бровари були одним з перших міст, по якому завдали ударів.
Коли все почалося, думки бодай про якусь підготовку чи тренування були повністю відсутні. Це війна. В цей час ти хвилюєшся за рідних, близьких знайомих. Тоді багато хто зі спортсменів був у Сумах, Харкові… Намагалася до всіх зателефонувати, дізнатися, яка в них ситуація.
В нашому місті більш-менш спокійно. Й так сталося, що саме через нього проходило більшість біженців, які намагалися дістатися заходу України або вивезти сім’ю за кордон. Ми приймали всіх, кого тільки могли, всіх, хто телефонував і звертався за допомогою. Дехто в нас так і залишився жити дотепер.
Спочатку місця були, але потім пішов настільки великий потік, що словами не описати того, що відбувалося. З кожним днем було все важче й важче знайти житло в усьому нашому місті", – цитує Бех-Романчук ФЛАУ.
