Історичний центр Одеси. Якихось три квартали від легендарної Дерибасівської. Увагу одразу привертає велика концентрація дітей та юнацтва, адже тут розташовані кілька шкіл, ліцеїв, Маріїнська гімназія. А поміж старої, проте красивої та колоритної архітектури, яка була свідком подій не одного століття, компактно втиснувся спортивний майданчик. Місцеві називають його просто і загадково – "Дента".
"Чому саме така назва? – хитро усміхаються у відповідь на моє запитання. – Бо 30-40 років тому тут була стоматологічна клініка. Вже тоді у цьому місці любила тусуватися молодь. Коли домовлялися про зустріч, то казали: "Перетнемося на "Денті". Ось це слово і пішло в народ".
Стан спортивної споруди вдало замаскований рясними графіті, якими щільно вкриті стіни прилеглих будинків. Тож мимоволі погляд прикипає до десятків зображень і віртуозно закручених написів. Над усією цією галереєю під відкритим небом возвеличується портрет вродливої дівчини з валізами. Вочевидь, туристки. Вона нагадує про безтурботні часи, коли Пальміра була меккою курортного сезону.
Лише вдосталь намилувавшись арт-майданчиком, ви ковзаєте очима вниз, на майданчик спортивний, а там – страшне! Ржаві футбольні ворота роками не бачили свіжої фарби. Баскетбольні щити – без кілець. Дірява огорожа. А в самому центрі майданчика пащу роззявила величезна яма…
"Стан, як ви бачите, кепський, – зітхає одеситка Анна Чулак. – Сюди постійно проникають маргінали. Почуваються, як у себе вдома, і не цураються людей, бо знають – діти, побачивши їх, вдруге не захочуть сюди повертатися. Хіба що коли наша команда проводить тут свій день, непрохані зайди обходять "Денту" десятою дорогою. Але потім знову повертаються…"
Анна Чулак
Під "нашою командою" мається на увазі група активних студентів Одеської державної академії будівництва та архітектури. "Ми створили проєктне бюро. Займаємось урбанізацією нашого міста. Цей майданчик для нас – особливий. Бо, по-перше, це збереження андеграундного простору, по-друге – місце, де школярі та ліцеїсти можуть займатися фізкультурою. Адже на одній вулиці – чотири школи та ліцеї", – розповідає мені Анна.
"Чув, що цю місцину називають не тільки "Дента", а ще й "маленьким Нью-Йорком посеред Одеси". Чому?" – запитую співрозмовницю.
"Все ж таки є тут ця атмосфера, хіба ні? – захоплено парирує активістка. – Значною мірою – завдяки графіті. Ми зустрічалися з людьми, які першими почали розмальовувати тутешні стіни ще далекого 2007 року. Згодом був отриманий дозвіл від поліції на те, щоб вуличні митці мали змогу безперешкодно творити. Графіті – дуже багато. Кожні 3-4 місяці стіни замальовуються в чорний колір і наносяться нові візерунки. Тобто, ці графіті – періодичні. На постійній основі залишаються лише малюнки, які найвище – дівчина, котики. Іноді щось підмальовують діти. Я не знаю, де вони беруть фарбу, але їм це подобається. Це для них місце творчості. Одесити, які мешкають поруч, пишаються, що колись тут знімали кліп для одного закордонного музичного гурту. А ще сюди постійно приходять для фотосесій – ваблять графіті".
Поки ми розмовляємо, на майданчику з’являються кілька хлопців та дівчат. Зі знанням справи натягують над потрісканим бетоном сітку і починають неспішно грати у волейбол. Розповідають, що колись тут можна було і у футбол побігати або покидати м’яч у кільце. Навіть стіл для настільного тенісу ентузіасти приносили. "Зараз же займатися спортом – банально небезпечно для здоров’я. Просто ми вже знаємо кожну ямку, граємо обережно, щоб не травмуватися".
Є надія, що невдовзі ситуація зміниться кардинально, а спортивний майданчик набуде сучасного та привабливого вигляду.
"Насамперед плануємо змінити покриття. Бо яма в центрі майданчика з кожним днем стає все більшою. Скоріш за все, там колись накопичилось багато води і поверхня почала просідати. Дуже хочемо замінити сітку навколо території. Бо зараз, коли граємо, м’яч вилітає за межі – зокрема і по припаркованих автомобілях. Благо, ніхто не виходить сваритися, – усміхається Анна Чулак. – Для сусідів це в межах норми. Також потрібно вмонтувати нові баскетбольні кільця. Зараз їх узагалі немає. Ми приносили, але їх швидко ламають – причина у кепській якості. Плюс – встановимо смітники і велопарківку".
Ціна питання – 318 464 гривні на закупівлю інвентаря. Ще 950 тисяч – на заміну покриття. Активні студенти, серед яких і моя співрозмовниця, самостійно розробили проєкт та просувають збір на платформі "Моє місто". На момент написання матеріалу донатами зібрано 68 тисяч, тобто лише п’яту частину з необхідних коштів для придбання інвентаря. А ось майже мільйон для бетону, арматури і загального обсягу ремонтних робіт збираються знайти серед спонсорів.
"Команда проєкту "Спортивний майданчик "Дента" була однією з учасниць нашої освітньої програми Краудстартер. Ще під час відбору вони вразили своєю ідеєю та прагненням до змін, – запевняє Олександр Симоненко, освітній менеджер "Моє місто". – Ми були раді запросили їх на програму, аби підсилити знаннями, надати досвід та підтримку, які допоможуть залучити кошти на проєкт завдяки краудфандингу. І надалі залишаємось на зв'язку та будемо їх підтримувати, хоч і навчальний компонент вже завершено".
"Намагаємось залучити одеських спортсменів для привернення уваги до нашого майданчика і його порятунку. Але це виявилось на диво важко, – зітхає Анна. – Зокрема, відправляли запит у футбольний клуб Чорноморець. Місяців чотири – тиша. Зверталися також до спортивних брендів. Вони поки що в роздумах. Збір іде важко, чимало людей вважають, що реконструкції, ремонти – це "не на часі". Така ситуація в країні".
Вже не перший рік, практично щодня, ворог обстрілює Одесу. Від оголошення повітряної тривоги до прильоту – обмаль часу. Лічені хвилини, щоб добігти до укриття. Іноді місто на кілька днів поринає в абсолютну темряву. Але продовжує жити та усміхатися. Зокрема, завдяки тому, що тут залишаються школярі та студенти. Відремонтований спортивний майданчик за три квартали від Дерибасівської стане для них ще одним місцем сили.
