"Сьогодні, 25 лютого, моє почуття провини та сорому заполонило всю квартиру. Не знаю, як ви, а я чітко відчуваю, як моїми руками та моєю бездіяльністю збудувалася пекельна машина для вбивств. Зараз вона зі швидкістю рухається у бік моїх друзів в Україні. Те, що я не керую нею, не робить мене непричетною. Особливо з огляду на те, що я взагалі ніяк не керую.
Можна тисячу разів говорити про винну двох офігівших старих, але це не зупинить вибухи та не поверне загиблих. Говорити "ні війні" вже пізно – війна почалася.
Я до кінця не вірила, що Путін її почне (дивно писати так, з урахуванням того, що тягнеться ця пісня вже років 8). Покрутить іграшками, похвастається силою, але не нападатиме. І я помилилась. Я винна. Ми всі винні. Здається, у 21 столітті, окрім критичного мислення, варто розвивати ще й тактичне.
І знаєте, не хочу говорити українцям сакральне "тримайтеся", бо ми не в автобусі (якщо це не маршрутка в пекло) і поручнів тут немає. Я скажу "рознесіть їх там до бісової матері", раз вже їм так вдома не сиділося. І повертайтеся до своїх родин живими.
Миру світ, звичайно, але що б ви купили, якби ви мали дозвіл на зброю?", – написала Калашнікова на своїй сторінці в Instagram.
Анастасія зараз знаходиться на кордоні з Україною, щоб надавати медичну допомогу біженцям. Вона працювала в Білорусі фельдшером швидкої допомоги.
