– Ми дуже мріяли про цю перемогу. Готувалися, щоб потішити нашу Україну, наших захисників у такий нелегкий час. Сподіваємося, що наша звитяга принесе радість країні та наблизить головну перемогу над ворогом.
– Якою була тактика?
– Зробити свою роботу. Ми добре підготувалися. Стартували – і пішли своїм ходом. З двохсот метрів почали додавати до фінішу. І ми це зробили – перемогли!
– Сьогодні вранці ви, Людмило, подолали кваліфікацію, вийшли ще до одного фіналу. Це була розминка? Не велике навантаження – одразу два старти?
– Це попередній заїзд, а не фінал. Так що, дійсно, розім'ялась перед фіналом. Ще одна боротьба за медаль завтра, і попереду на мене очікує ще один фінал на 500 метрів.
– Два місяці тому відбулася трагедія в Умані. Як ви пережили те, що за 300 метрів від вас загинуло багато людей?
– Було дуже страшно. Ми тоді спали. В одну мить почули вибух – вікна затрусилися, ми скочили з ліжок. Зрозуміли, що це "прильот". Почали говорити міжнародній федерації, мовляв, під час змагань в Україні таке відбувається, як можна допускати спортсменів країн-агресорів? Ми зробили все можливе, але їх все одно допустили. Втім про це потрібно говорити.
– Валеріє, розкажіть про свої відчуття.
– Я задоволена гонкою і тим, що мені вдалося виправдати надії тренера. Тішуся, що я не підвела Людмилу. Тим паче був лівий вітер. Наші дівчата показали високий рівень у попередній групі. Для мене було важливо втримати планку та довести усім, що жіноче каное найсильніше, – сказали дівчата у флеш-інтерв'ю, яке опублікувала АСЖУ в своєму Telegram-каналі.
