"Перша зустріч у нас була з командою Алжиру. Була прохідна зустріч, але це початок змагань, і тому вона найскладніша. Плюс це ще (бій – прим.) за вихід до топ-16 і відсутні відеоповтори. Тобто тобі треба одразу в це входити. Знали, що у разі перемоги, фехтуватимемо зі збірної Франції.
З ними зустрічалися на останніх командних змаганнях в Бельгії, де перемогли 45:44. Тому, звісно, готувалися, і знали, що вони даватимуть бій, але ми просто так не віддамо нічого. Знаємо, як проти цього боротися і ми – 15-16 команда світу. Зараз вже 11, але тоді були 15. Знала, що вони нас побоюються, бо такий тригер у них є.
Я була дуже позитивно налаштована, і зустріч була важкою, бо це зараз найкраща команда в світі, а їхня спортсменка виграла особисті змагання. Вони були в піднесеному настрої. Але не так сталося: ми вийшли і дали їм бій. Це спрацювало. Дуже була рада цьому результату. Їм це не сподобалось, було багато суперечок знову. Думаю, що ми так само реагували б на поразку. Але це спорт, все одно повинні лишатися людьми.
Після цього в нас була збірна Азербайджану. Там ми також змагалися принципово, бо це вже було у вісімці. Знали, що можемо виграти, але тут ще більше контролю повинно було бути, бо після Франції мали піднесений стан. Тому ми мали заспокоїтись і спокійно зробити все, що можемо.
А далі за вихід до фіналу у нас були італійки – це також принципове протистояння, бо останню зустріч з ними програли. Ми ніяк не могли виграти у них останнім часом, тому для нас був виклик. Перемогли і було дуже круто. Дуже спрацювало, що ми були командою: якщо в когось не виходило, то ми один одного підтримували на доріжці. Моє завдання було залишатися спокійною, не реагувати ні на що, бо різні ситуації були: судді і всі зараз дуже нервують, олімпійський відбір починається. Зараз буде дуже весело. Я мала робити свою справу, давати плюси, не провалювати бої та закінчувати з переможним рахунком.
Зі збірною США, як і для них, так і для нас, участь у фіналі десь була неочікуваною. Вони дуже молода команда, а ми вже досвідчені дамочки. Знала на 95%, що переможемо, але ж думки та дії повинні синхронізуватися. Тому коли я нанесла останній удар, то це було дуже круто. Не повірила, що цей день, по-перше, закінчився, по-друге – ми виграли турнір, бо дуже багато думок було за цей час.
Певна зневіра, якась депресія, бо не знаєш, як воно бути 15-ми в рейтингу. Але тут такий вогник для нас дає ця перемога. Немає якогось піднесеного стану, що ми зробили все і все. Ні, зараз у нас ще більше роботи. Нам треба дуже багато працювати, і готові до цього. А це просто одна сходинка до нашої мети", – сказала Харлан у коментарі виданню Суспільне Спорт.
