"Ситуація у війні схожа зі змаганнями на спортивному килимі, але у ворога проблема, бо він на нашій території, і вірогідність, що ми переможемо значно зростає. Зараз люди готові на все, аби вигнати цих загарбників з нашої землі. У мене навіть знайомі спортсмени, які не мали відношення до військової служби, пішли захищати Державу, хто куди: в Нацгвардії, ЗСУ, тероборони.
Якось на змаганнях в моїй вазі був представник країни-агресора, який на той момент вже мав рівень олімпійського чемпіона. Мені надзвичайно хотілось з ним боротися. Я прямо горів, щоб з ним пройти першу зустріч. Нехай би я зразу вилетів зі змагань, але зробив би це.
Однак, до жеребкування ти не знаєш, з ким буде поєдинок. Сталося так, що ми потрапили в одну групу. Я виграв поєдинок з першим суперником, друга зустріч була вже з ним. Виходжу боротися з цим олімпійцем, відкрито борюсь, і починаю його забивати. Вся команда підтримувала: "Давай, давай". І я його переміг, хоча мій рівень тоді був набагато слабший.
Суддя мені дає цю перемогу, а я не розумію, як так вийшло? Як я міг виграти в олімпійського чемпіона? Це було для мене щось надзвичайне", – цитує Ракіту Федерація дзюдо України.
