У жовтні президент НОК Вадим Гутцайт повідомив, що близько 500 наших спортсменів та тренерів загинули на російсько-українській війні. Понад 3 000 представників спортивної галузі пішли захищати Україну. Втім, всі ми розуміємо, що ці цифри змінюються щодня, а про загибель декого зі спортсменів ми, мабуть, не знаємо й досі.
У травні 2022-го спортивний комітет України створив сайт "Янголи спорту" з інформацією про спортсменів, які загинули унаслідок російської агресії. Цього року ресурс оприлюднив матеріали про 45 атлетів, які загинули, захищаючи Україну. Ось історії декого з них.
Дмитро Марховський, баскетболіст – назавжди 30 років
“Зі мною все гаразд, можу продовжувати надавати допомогу!", – такими були останні слова Дмитра Марховського, кажуть очевидці.
Киянин ще з підліткового віку займався баскетболом і тренував. Він був фахівцем із фізичної підготовки столичних команд Київ-Баскет та Будівельник, а також молодіжних збірних України. Ще влітку 2023-го Дмитро працював із жіночими командами України на континентальних змаганнях, а наприкінці вересня того ж року мобілізувався до лав ЗСУ і став бойовим медиком.
У січні 2024-го Марховський загинув у бою під селом Роботине на Запоріжжі, хоча тривалий час його вважали безвісти зниклим.
Андрій Куценко, велосипедист – назавжди 34
Атлет, родом із Жовкви, ще зі шкільних років почав займатися велоспортом. Згодом він став майстром спорту України міжнародного класу, чемпіоном України, переможцем та призером міжнародних турнірів у складі національної збірної, за яку виступав протягом 10 років, учасником чемпіонатів Європи та світу.
Дізнавшись про повномасштабне вторгнення росії в Україну, Андрій вирушив з Італії, де тоді мешкав, на Батьківщину. Тут чоловік добровільно доєднався до лав ЗСУ. У складі 47-ї окремої механізованої бригади Маґура він понад два роки воював на найгарячіших напрямках. Свій останній бій 34-річний Андрій Куценко прийняв третього липня 2024-го.
Дмитро Богачов, футболіст – назавжди 32
У жовтні футбольну спільноту сколихнула жахлива звістка: загинув екс-капітан футбольного клубу Суми та гравець молодіжної збірної України U-21 Дмитро Богачов.
Ще змалку хлопець ганяв м’яча у дворі, потім почав займатися футзалом, а далі – виступи за першу в Сумах дитячу команду Колосок. Якось юнака помітили і запросили до ПФК Суми – там він відіграв десять сезонів, провівши понад 200 матчів і забивши 30 м’ячів. Потім Дмитро виступав за аматорські клуби області й польську Орлету. Був у його активі і матч за збірну України U-21.
На фронті Богачов став бойовим медиком, зокрема, воював і у районі Авдіївського коксохімічного заводу. Полеглому воїну тепер назавжди 32 роки. 25 серпня він відсвяткував своє 32-річчя, а вже в жовтні рідні спортсмена отримали сумну звістку.
"Він зі самого початку з тероборони починав. Коли все трапилося через два дні, по медицині. Він не навчався, всі навички були отримані в бою. Він сказав: "Я хочу рятувати людей". Так і вийшло. Ці два з половиною роки обстріли, постріли… Всі кажуть: "Куди ти лізеш, ти подивись, що робиться", а він з аптечкою своєю каже: "Я його забираю, хоч він і двохсотий, але щоб батькам було куди прийти на кладовище", – згадував його брат Олександр Богачов у коментарі Суспільне Спорт.
Даниїл Єгоров, веслувальник – назавжди 24
Даниїл народився в селі Матвіївка Запорізької області. Спортсмен почав займатися веслуванням ще з дитинства і досягнув неабияких висот – став бронзовим призером чемпіонату Європи серед юніорів, срібним медалістом чемпіонату Європи серед молоді до 23 років, а також був членом збірної України з академічного веслування 2016-24 років. “Доросла” кар’єра Даниїла лише мала б йти вгору, втім…
Єгоров вирішив стати на захист України у складі полку Азов, і воював у найгарячіших ділянках фронту. Серце атлета перестало битися 28 жовтня. За героїзм Даниїла нагородили почесними нагрудними знаками Головнокомандувача Збройних Сил України “Золотий хрест” та “За збереження життя”.
Ростислав Лівач, фехтувальник – назавжди 37
Львів’янин активно займався фехтуванням у ДЮСШ ФСТ Локомотив, а згодом став кандидатом у майстри спорту з фехтування на шаблях, учасником Всеукраїнських змагань, переможцем та багаторазовим призером чемпіонатів Львівської області.
“Після закінчення ЗОШ-59 навчався у Львівському державному університеті фізичної культури, де здобув кваліфікацію бакалавра та спеціаліста з олімпійського і професійного спорту. Був хорошим, дисциплінованим студентом, добрим і відкритим у стосунках з друзями та викладачами”, – пригадував завідувач кафедри фехтування, боксу та національних єдиноборств ЛДУФК імені Івана Боберського Василь Бусол.
Після початку повномасштабного вторгнення Ростислав долучився до лав 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади “Едельвейс”, а згодом був у складі 78-го окремого десантно-штурмового полку “Герць”. Окупанти забрали життя 37-річного фехтувальника шостого червня.
Денис Ящук, боксер
Хлопець родом із міста Нетішин почав боксерську кар’єру вдома. Згодом навчався та тренувався у Броварському училищі фізичної культури та спорту, а також виступав у складі “Українських отаманів” – напівпрофесійній боксерській команді, яку у 2012-му створила Федерація боксу України для виступу у World Series Boxing (WSB). Також її учасниками були Олександр Усик, Василь Ломаченко, Олександр Гвоздик, Денис Берінчик та інші. Він став майстром спорту міжнародного класу з боксу, чемпіоном України, призером Європи та членом національної збірної, виступаючи у ваговій категорії до 52 кілограмів.
Під час повномасштабного вторгнення росії Ящук став на захист України, але повернувся “на щиті”.
Інші матеріали автора на Спорт 24
Том Харді поборов наркозалежність і таємно виграє турніри – шлях голлівудського актора в джиу-джитсу
