"Я хочу дуже багато сказати. Не знала, що я скажу, бо маю лише одну лайку. Хочу звернутися до найголовнішої людини, яка допустила російських спортсменів як нейтральних. У мене дуже багато питань до його чесності.

У мене колись брали інтерв'ю на наших змаганнях і запитали, чи часто до нас прислуховуються наші наставники, колеги, чи важко нам жити з нашими захворюваннями. Та я скажу, що всій нашій державі дуже важко. А інколи наша держава наче глухоніма: всі хочуть нам допомогти, а ніхто не допомагає.

Монголи не садять Путіна, інші держави нам не допомагають. А ця людина, яка відповідає та запросила нейтральних спортсменів.. Ми мусимо у Франції з ними їсти в одній їдальні, жити в одному паралімпійському селищі й не маємо права плюнути у морду, бо за це мене покарають. Покарають за те, що гинуть мої люди. Не можу плюнути їм у морду і мушу з цим ходити два тижні. У фіналі я бігла, думаючи, що цей та інші мікрофони, хоча б мене почують.

Хочу звернутися до цієї людини (Ендрю Парсонса – голови Міжнародного паралімпійського комітету – прим.): ти не гідний. Ти не можеш казати, що спорт для всіх справедливий та має надію. Твої слова не мають жодного значення. Бо ти продав увесь спорт.

Сьогодні це Україна, а завтра це буде Англія. Завтра будуть гинути твої люди, а не наші. Я не знаю, як його звати, знаю лише, як він виглядає. Мені б хотілося сказати це йому у вічі. У фіналі зі мною бігла спортсменка з Англії. Вона має всі гарні умови: чудових батьків, підтримку, прокидається без тривог. Вона прокидається, тренується, і знає, що в неї є мрія. А Парсонс відібрав у нас усіх мрію.

І у фіналі я бігла, щоб всі почули: ця людина не має права займати цю посаду. Бо його слова, що спорт для всіх – це неправильні слова. Спорт взагалі не має бути для росіян, вони мають сидіти за колючим дротом. Вони всі підтримують свого президента, нам сміються за спиною, бо нічого не можемо зробити, бо нас дискваліфікують. Хай мої слова не сприймають через порушення інтелекту, я кажу це від душі.

Кажу від душі: ця людина не має посідати таку посаду. І хочу звернутися до всіх, до монголів зокрема: всі смерті, ті, хто зараз гине, це на вашій совісті. У той день, коли не затримали і не заарештували Путіна – у той день по Україні летіла 1000 ракет. У той день один з батьків залишився без трьох дочок та дружини. І хай він щось скаже", – сказала Даниліна у коментарі Суспільне Спорт.