"Ми на змагання їздитимемо, але, в разі допуску росіян (білорусів у нашій федерації нема) не братимемо у них участі. Ми спілкуватимемося з учасниками змагань, організаторами, вболівальниками, медіа. І для цього не треба було урядового рішення.
Згадайте Олімпіаду в Пекіні. У Китаї за політичні акції саджають до тюрми. Нагадаю, тоді на Олімпійських іграх Владислав Гераскевич підняв плакат з написом: "Ні війні в Україні". Він тоді не побоявся наслідків. Бо що може бути ціннішим за мир в Україні, життя людей? Невже виступ на змаганнях буде ціннішим? Ні.
Тож ми намагалися використати майданчик з максимальною користю для України. Це був дуже величезний майданчик і, як мені кажуть журналісти з серйозних закордонних видань, ту нашу акцію побачили щонайменше два мільярди людей. Змагання йшли у прямому ефірі. За ними спостерігав "великий Сі" і бачив цю акцію в прямому ефірі.
Коли The New York Times заявляє, що найвизначнішою подією зимових Олімпійських ігор була акція українця, то, можливо, цю акцію все-таки треба було проводити, а нам брати участь.
Щодо цієї акції, то на неї не було "добра" ані від міністерства, ані від НОК, ані від ще когось з уряду. Навпаки, нам передали від Сергія Бубки та Вадима Гутцайта прокльони і матюки п’ятиповерхові. Вони абсолютно не схвалювали нашу ініціативу, готові були з’їсти живцем обох за цю акцію", – цитує Михайла Гераскевича ГЛАВКОМ.
