Співрозмовникам ми поставили кілька простих запитань: у якій кількості вони планують "споживати" трансляції змагань, якому зимовому виду спорту віддають перевагу, на скільки медалей можуть сподіватися українці, а також чи доцільно оголошувати Китаю дипломатичний бойкот.
Роман Цимбалюк
Журналіст, автор однойменного YouTube-каналу, донедавна – власкор УНІАН у Росії
– Зрозуміло, що при будь-яких обставинах я вболіваю за збірну України – незалежно від виду спорту. Не впевнений, що дивитимуся прямі трансляції, бо у мене немає телевізора, а шукати це в інтернеті – складніше. У будь-якому випадку, медальний залік переглядатиму обов’язково.
Мій улюблений зимовий вид спорту? Біатлон! Я сам нещодавно став на бігові лижі. Біатлон – це круто. На мій погляд, у ньому є щось від наших пращурів. Біжиш і полюєш. Ну або полюють тебе (Усміхається).
Надія на медалі для наших спортсменів, звичайно, є. Але при цьому вважаю, що до Олімпіади потрібно ставитися трішечки по-іншому. Треба розвивати масовий спорт у державі – і саме звідти виростуть зірки професіонального спорту, які гідно представлять Україну. Не годиться такий підхід, коли ми згадуємо про спортсменів раз у чотири роки, коли несуть наш прапор на Олімпіаді, а після того знову забуваємо. Має бути постійна робота в цьому напрямку.
Щодо дипломатичного бойкоту, то давайте визначимося з поняттями. Спортсмени цих держав поїдуть у Китай? Поїдуть! Це – найголовніше, все решта – "вкусовщина". Безперечно, нашими союзниками (і останні події це продемонстували) є США та держави НАТО. Але це вже не про спорт, а про політику. Нехай вирішують Кулеба і Зеленський.
Китай, попри все, залишається одним із найпотужніших торгових партнерів. З одного боку – бойкот, з іншого – торгівля. Думаю, це вам також щось нагадує. У нашому випадку, якщо є змога утриматися від бойкоту, я б утримався. Адже у нас і без цього існують певні складнощі з китайськими партнерами – Мотор Січ і так далі.
Олександр "Фоззі" Сидоренко
Вокаліст гурту ТНМК, письменник, блогер
– Ой, часу взагалі немає. Буду, звісно, слідкувати за новинами з Олімпіади. Але от дивитися прямі трансляції… Зараз мені навіть на футбол часу бракує.
Колись я орієнтувався практично в усіх зимових видах спорту. Тепер ситуація змінилася. Безперечно, насамперед слідкуватиму за біатлоном – тут у нас були певні досягнення.
Чи варто нам приєднатися до США і Ко в плані дипломатичного бойкоту? Ну, залежно від того, з ким себе ототожнює наша країна. Якщо ми з цивілізованим світом, тоді – так. А в нас знову виходить якась "багатовекторність". Не існує спорту поза політикою! Треба бути зовсім схибленим, щоб казати "спорт – це спорт, а політика – це політика". Все переплітається. Ви ж бачите, як тоталітарні режими люблять проводити Олімпіади, аби показати, що у них все прекрасно.
Мирон Маркевич
Екс-наставник Металіста, Дніпра та збірної України з футболу
– Так, я дивитимуся Олімпійські ігри – і якомога більше. Це вагома подія, яка буває не так часто. Особливо люблю хокей – йому приділятиму головну увагу. Буду вболівати за збірну Канади. І, звісно, як же без біатлону?
Перед початком турніру шанси на медалі є завжди. Українці, за традицією, можуть вистрелити саме у біатлоні. Крім того, очікую певних приємних несподіванок. Пригадуєте, яку сенсацію чотири роки тому створив наш фрістайліст Олександр Абраменко? Він зумів піднятися на найвищу сходинку п’єдесталу.
Дуже не хочеться, аби на Олімпіаді виникли нові політичні скандали. Українським спортсменам потрібно зосередитися на тому, щоб добре виступити, і не звертати увагу на те, хто там сидить поруч чи тому подібне. Щодо дипломатичного бойкоту країнами Заходу, то мені важко щось сказати. Це особиста справа кожної держави.
Вахтанг Кіпіані
Головний редактор "Історичної правди", журналіст, публіцист, історик та викладач
– Я дуже любив спорт у юності, але зараз часу, щоб переглядати тривалі трансляції, не маю. Очевидно, що стежитиму за кількома видами спорту – біатлон, хокей, лижні перегони. Крім того, дивитимуся на медальний залік, а також на якісь цікаві речі зі змагань, які підкидатиме життя.
Які маю вподобання у хокеї? Дитиною уболівав за збірну СРСР (Усміхається). Але навіть попри те, завжди симпатичними були канадці, чехи та шведи. Останніми роками я дуже активно досліджую діаспору, зокрема у Канаді. Тому так – за збірною Канади буду стежити і вболівати. Впевнений, вони виграватимуть, демонструючи до того ж хороший хокей – це завжди приємно. Хочеться, щоб були звитяги, але окрім результату мене цікавить ще й спорт сам по собі. Коли люди проходять випробування, долають, демонструють і здобувають.
Хочеться, щоб на цих Іграх вистрелив і хтось з українських спортсменів. Я не стежив за їхньою підготовкою, але, можливо, є певні шанси у біатлоні. Хотілося б. На жаль, Україна вкладає недостатні ресурси у зимові види спорту. Відповідно, вимагати від них високих досягнень – нечесно. Якщо вистрелять – чудово. Якщо ж ні – будемо тішитися, що наші спортсмени, долаючи всі перешкоди, туди поїхали і представляли український прапор. Принаймні я точно не закидатиму їх сніжками.
Звичайно, фінансування спорту – це справа не тільки держави, а й бізнесу і часто самих спортсменів. Мотивовані знаходять можливості, а немотивовані нарікають на обставини.
Наостанок зізнаюся: мене засмучує, що Україна не приєдналася до дипломатичного бойкоту. Китай – тоталітарна держава, яка тероризує власне населення. Це загальновідомий факт. До того ж Китай постійно голосує проти України в Раді безпеки ООН, на Генеральній асамблеї. Зокрема, кілька днів тому КНР фактично підтримала Російську Федерацію. Тому дипломатичний бойкот мав би бути, на мій погляд. Це об’єднало б нас із тими країнами, спільні цінності з якими ми начебто декларуємо.
Я критичний щодо нашої влади. Вони настільки недалекі (щоб не сказати ідіотичні), що й я не чекав на бойкот. Вони реально не думали в тому напрямку, не мали клепки в голові, щоб це зробити. А от похизуватися на трибуні, побувати на Олімпіаді, сфоткатися з якимось спортсменом – інша справа.
