"Запам'ятав Володимира Горілого з дубля. Він дуже допоміг мені стрибнути у великий футбол. І Багмут, його помічник. Ось з ними досі спілкуюся. Це були такі смішні моменти, що потрібно сідати на тиждень, щоб розповісти вам тільки один тиждень якихось пригод. Після цього були Безсонов та Протасов. Велике дякую їм також. З ними я почав грати. Тоді прийшов Рамос, який дав нам дуже багато, як Луческу Шахтарю.
Але були такі тренери як Маркевич, як Шевченко. Якщо щось болить, Андрій Миколайович завжди казав: "Зроби паузу, тобі ще треба думати про наступну гру. Зараз може погіршитися все". Тому важливо правильно показувати себе футболісту, що ти не просто хочеш заробити преміальні, а щоб вони запам’ятали тебе на все життя у доброму сенсі. Тому Маркевич також залишив добрий відбиток на всіх. Ми з ним дуже додали, дійшли до фіналу.
Андрій Шевченко – це кисень у моїй кар'єрі. За Руслана Ротаня казали: "За що Коноплянку в збірну викликали?" Ротань знав, що я можу себе показати навіть у свої 32. Коли мене викликав Андрій Миколайович, він часто казав: "Бачу, що ти не грав один-два матчі, але не переживай, я знаю, що ти точно в футбол грати вмієш і не став грати гірше. Тому тебе викликаю – покажеш, на що здатний".
Можна взяти будь-якого гравця збірної України зараз. Є хтось, хто не грає. Але ж його викликають в збірну – і він грає. От і я казав: "Андрій Миколайович, я вас не підведу, побачите". Ми виходимо, виграємо 5:0 у Сербії, забиваю два, у мене сльози щастя.
Ставлення Андрія Миколайовича до мене запам'ятаю назавжди, тому що потрібно відчувати гравців і те, на що вони здатні. Не просто так викликати. Також Руслан Ротань мене покликав і сказав: "Бачу, що ти граєш в Польщі. Знаю, що ти там не забиваєш, але ти опускаєшся часто, розпочинаєш атаки". Ось чому він мене викликав. Грав зі мною всю кар'єру і знав, що я не пиво п'ю в Польщі", – сказав Коноплянка у інтерв'ю Tribuna.com.
