Коли рашистські загарбники полізли на наші землі Кудрик якраз був на зборах з Поліссям.
"Увечері 23 лютого у нас вже була інформація про те, що російські війська перебувають безпосередньо під кордоном. Хлопці з Києва та Чернігова вже знали про це. Переживання ставало сильнішим, але у напад не вірилося до останнього. Та ну, яка війна? Ми ж у 21-му столітті живемо.
То була 4-та чи 5-та ранку. Я мешкав у номері з Пилипом Будківським. Спросоння помітив, що він вийшов з кімнати. Коли Пилип повернувся, то розбудив мене словами: "По Києву та Харкову стріляють". Я пережив справжній шок. Кинувся читати новини і пересвідчився у цьому жахітті на власні очі. Тоді зателефонував до рідні у Львів… Перші дні були особливо складними.
Страх. Боляче за тих людей, страшенно шкода дітей. Це навіть словами важко пояснити. На наших очах творяться страшні речі. Інколи просто не можу більше на це дивитися. Відчуваю, ніби серце розривається. Зрештою, таке не лише з Маріуполем. Болить у душі за кожне українське місто, за кожну дитину, за кожну людину", – сказав Кудрик в інтерв'ю Футбол24.
