Був у дублі донецького Шахтаря, де діяв поруч з Андрієм Воробеєм, потім пішов у Шахтар з Макіївки. Грав також за Прикарпаття з Івано-Франківська, завершив активні виступи у футзалі, а зараз тренує дітей у Німеччині.
Незважаючи на те, що більшу частину життя сім'я мешкала у Донецьку, футбольні симпатії батька, а потім і сина були на боці Динамо.
"Можливо, це виглядає незвично, але я завжди вболівав за Динамо. У Києві, до речі, теж чимало людей, котрі підтримують Шахтар.
Мій кумир – Валерій Васильович Лобановський. Найбільше мені запам’яталася його команда, котра дійшла до півфіналу Ліги чемпіонів 1999-го. Відтоді я став відданим фанатом Динамо. Белькевич, Калітвінцев, Ребров, Шовковський, Шевченко – фантастичні футболісти", – зізнається Піхальонок-старший у інтерв'ю Футбол 24.
І згадує кумедну історію, як син пішов записуватися до академії Шахтаря:
"Одного разу я грав у футзал в Києві, тож вирішив скористатися нагодою і придбав малому форму Динамо. Все, як має бути – Шевченко, "десятка" на спині. Сашкові тоді було років п’ять… Коли настав час відбору в академію Шахтаря у Донецьку, то син одягнув динамівську форму і прийшов на цей відбір. Там трохи посміялися і сказали: "Не переживайте, ми видамо вам свою шахтарівську форму".
Перехід сина – вихованця Шахтаря у Динамо, батько коментує так:
"Не всі зрозуміли перехід сина у Динамо – це правда. Але сподіваюся, що до образ не дійшло. Можу лише зауважити, що Шахтар дав синові дуже багато, ми це цінуємо. Звичайно, мене знайомі переконували, що варто у Шахтар повертатися. Однак Сашко – дорослий хлопець, він сам ухвалює рішення. А я його підтримав у цьому.
Колись Сергій Ребров перейшов з Шахтаря у Динамо. А тепер схожою дорогою пішов мій син".
