"Атмосфера у збірній України завжди позитивна. І який би тренер не працював, хлопці завжди приїздили до національної команди із задоволенням, на позитиві й виконували тренерські вимоги. Вони розуміють, що представляти країну – це почесно та престижно, а потрапляння до збірної вже додає балів до твого особистого профайлу. Тому клубні проблеми футболісти залишають у клубах.
Чи є якісь розподілення на старих та молодих чи представників клубів? Якщо питання про "дідівщину", то її точно немає. Іноді можуть молоді, які ще трохи хвилюються, триматися та спілкуватися окремо. Але досвідчені гравці не відсторонюються й не відмовляють молоді в спілкуванні.
Ще з часів Андрія Шевченка-тренера усі гравці під час харчування сидять за одним довгим столом, що є своєрідним символом командного єднання. Зрозуміло, що хлопцям, можливо, зручніше більше спілкуватися з друзями чи з тими, кого вони знають добре. Але загалом всі, як я вже казав, перебувають у позитивному настрої, і лише невдалий результат гри може його тимчасово призупинити. Але й у цей момент хлопці, переживши невдачу, спілкуються, обговорюють гру і разом емоційно виходять із цього стану. Це дуже важливий момент, на який я б хотів звернути увагу: не бачив, щоби хтось усамітнювався після поразки – хлопці гуртуються й разом долають пригнічення або й не допускають його", – розповів Гливинський в інтерв'ю Україна-центр.
