Відвирували повторні матчі 2-го кваліфікаційного раунду Ліги чемпіонів, у розпалі – поєдинки Ліги конференцій. Побільшало нових клубів, а отже з’явилися нові прізвища українських легіонерів. Підсвічуємо їх, щоб вам було зручніше зорієнтуватися у єврокубковій "трясовині".

Богдан Михайліченко (Динамо Загреб)

Вихованець київського Динамо у розквіті сил змінив Шахтар на… Динамо, лише загребське. Фактично, у минулому сезоні "гірники" реанімували кар’єру латераля, який змужнів у Зорі і спершу мав постійну ігрову практику в Андерлехті. Але згодом присів на лаву, тим часом бельгійську команду роздирали внутрішні чвари. Повернувшись на правах оренди в Україну, Богдан видав розкішний сезон: 25 матчів (2 голи, 3 асисти) в УПЛ, чотири матчі і два асисти в ЛЧ, ще три поєдинки в Лізі Європи. Проте і в таборі чемпіонів України настали глобальні зміни, а з новим тренером клуб відмовився від ідеї викупу контракту Михайліченка.

Натомість Загреб не пошкодував викласти перед Андерлехтом майже мільйон євро. Українець встиг дебютувати за новий клуб. Динамо вдома розгромило чемпіонів Казахстану – Астану – 4:0. Бодя вийшов на заключні 20 хвилин, коли на табло вже горів остаточний рахунок поєдинку. У матчі-відповіді з’явився з першої хвилини і відіграв до фінального свистка – ще одна перемога Динамо (2:0).

Геннадій Ганєв (ЦСКА 1948)

Досвідчений 33-річний голкіпер з Одещини пройшов насичену школу українського футболу. З алчевською Сталлю тричі ставав призером Першої ліги, після окупації росіянами частини Донбасу грав за криворізький Гірник, Зірку та Інгулець. Чотири роки тому розпочалася болгарська одіссея Ганєва. Найуспішніший період провів у клубі Бероє, де навіть визнавався найкращим голкіпером-легіонером чемпіонату Болгарії. А ось у софійському ЦСКА 1948 Ганєв має статус резервіста. Тож і домашній матч Ліги конференцій проти румунської Стяуа (поразка 0:1) українець відсидів у запасі.

Є у складі цього клубу ще один наш козак – забивний форвард Євген Сердюк. Щоправда, прогнозують його появу на полі не раніше листопада – заліковує травму коліна.

Ерік Кушнір (Дебрецен)

У 2019-му тодішній головний тренер збірної України Андрій Шевченко здивував символічним викликом до першої команди доброго десятка талановитих юних гравців. Серед уже знайомих прізвищ увагу привертав Ерік Кушнір. Хто це?

Хлопець народився у селі Нижній Коропець на Мукачівщині. Батько – українець, мати – угорка. Футболом почав займатися у Мункачі, продовжив у львівських Карпатах. Але у 2016-му аргументи матері, вочевидь, переважили. Кушнір переїхав в Угорщину і невдовзі опинився у клубі Дебрецен, 7-разовому чемпіоні країни. Має угорське громадянство.

У другому раунді ЛК Дебрецен здолав на виїзді вірменський Алашкерт (1:0). Кушнір відбігав правим флангом від прапорця до прапорця усі 90+ хвилин.

Олександр Романчук (Дебрецен)

У тому ж матчі взяв участь колишній захисник ФК Львів та молодіжної збірної України. Свого часу Романчука навіть запросили у київське Динамо, але вище "дубля" габаритний уродженець Коломиї не пробився. Зате у Дебрецені йому довіряють.

Проти Алашкерта українець з’явився не з перших хвилин, але ще до свистка на перерву екстрено вийшов на заміну. До речі, капітанську пов’язку Дебрецена носить Балаж Джуджак – 109 матчів, 21 гол за збірну Угорщини. Вписавши своє прізвище в історію ПСВ, погравши за московське Динамо і здійснивши тривалу одіссею Близьким Сходом, Джуджак повернувся до рідного клубу. У грудні йому виповниться 37.

Євген Макаренко (Ордабаси)

Далі за курсом у нас троє виконавців, які не потребують жодних рекомендацій. Перший із них – Євген Макаренко, який у липні приєднався до лідера чемпіонату Казахстану і вже встиг дебютувати у новій футболці як у внутрішній першості, так і на міжнародній арені. Домашній матч проти варшавської Легії спершу складався якнайкраще – на початку другого тайму Ордабаси вів у рахунку 2:0. Але потім щось зламалося і поляки зуміли врятувати становище – 2:2. Євген провів на полі весь поєдинок.

Після двох чемпіонських титулів із київським Динамо хавбек відкрив для себе Європу кількома пристойними сезонами за бельгійські Кортрейк та Андерлехт, а також угорський Фехервар. Курс на Казахстан натякає, що 32-річний Макаренко потихеньку замислюється про пенсію.

Ігор Харатін (Легія)

А ось український хавбек польського клубу весь матч у Казахстані просидів на лаві запасних. Золотий період Харатіна проминув у Ференцвароші епохи Реброва – стабільне місце в основному складі, три чемпіонські титули, гра в груповому етапі Ліги чемпіонів. Перейшовши до Легії на старті сезону 2021/22, Ігор практично одразу потрапив у немилість тренерського штабу. Тож і статистика за два роки в Екстраклясі – скромна та показова – 20 матчів, 1 гол.

У липні Харатін дав інтерв’ю, в якому зізнався: агент спільно з клубом шукають для нього новий варіант продовження кар’єри. Але… "Зараз важко про щось говорити за відсутності конкретних пропозицій", – наголосив українець. Сумно.

Роман Безус (Омонія)

Беззаперечний герой минулого єврокубкового тижня! Омонія приїхала в гості до азербайджанської Габали, двічі пропустила, зате Безус відповів господарям розкішним дублем штрафних ударів, а потім ще й реалізував пенальті – 3:2. Це перший хет-трик у тривалій професіональній кар’єрі Романа. Свій успіх 32-річний екс-гравець Ворскли, київського Динамо, Дніпра, Сент-Трюйдена і Гента коментує скромно. У збірній України, за яку провів 24 матчі і забив 5 голів, фактично вже себе не бачить.

"Сьогодні ти забив, тебе носять на руках і приділяють багато уваги, а завтра ти можеш зіграти невдало, і всі тебе топтатимуть або відвертатимуться. Наразі багато хорошої молоді, яка показує якісний футбол. Якщо треба буде тренерам когось замінити, тоді буде невеликий шанс. Амбіції завжди присутні, поки займаєшся цією справою і любиш її. Але розумію з холодною головою, що вже важко буде повернутися до збірної".

Михайло Месхі (Кечкемет)

Повний тезко легендарного форварда тбіліського Динамо 50-60-х народився у Донецьку, а позицію на полі облюбував собі в опорній зоні. В Україні він грав за кам’янську Сталь та Минай, в Угорщині – за посередні Мезйокйовешд та Кечкемет. Щоправда, клуб із чудернацькою назвою став справжнім відкриттям минулого сезону, прийшовши до фінішу чемпіонату на другій сходинці, одразу за Ференцварошем.

У Лізі конференцій угорці стартували з домашньої перемоги 2:1 над лідером латвійської ліги – Ригою. Михайло з’явився на полі після перерви при рахунку 0:0 і справи Кечкемета в атаці пішли значно веселіше. Щоправда, комфортні 2:0 господарям втримати не вдалося. Тож питання путівки в наступний раунд залишається відкритим.

Олександр Драмбаєв (Осієк)

Вихованець запорізького Металурга підписав контракт із Шахтарем, пройшов академію "гірників", але набиратися досвіду дорослого футболу вирушив звичним протоптаним маршрутом – у Маріуполь. Провів на берегах Азову рівно рік, далі ж – вторгнення російських окупантів, які стерли місто під фундамент. Минулий сезон Драмбаєв відіграв за бельгійський Зульте-Варегем. Часто з’являвся на полі, але запобігти вильоту команди в другий дивізіон не зумів.

Цього ж літа молодий захисник, права на якого досі належать Шахтарю, переїхав у Хорватію. Осієк, третя за силою команда країни, добряче намучився на власному полі з володарем Кубка Угорщини – Залаегерсегом. Єдиний м’яч хорвати забили лише у компенсований час. Драмбаєв відіграв усі 90+ хвилин.

Олександр Сафронов (Залаегерсег)

Тим часом на протилежному боці поля весь матч провів ще один вихованець запорізького (і дніпровського) футболу. Сафронов залишив слід вже в новітньому клубі – СК Дніпро-1, пройшов з ним шлях від Другої ліги до УПЛ. Їздив в оренду до естонської Левадії та словенської Нафти. Став чемпіоном світу U-20 у легендарній збірній Петракова. А перед вторгненням русні провів насичене перше коло УПЛ з чернігівською Десною.

У червні 2022-го підписав 2-річний контракт із Залаегерсегом – середняком угорського чемпіонату. І ніяка б Ліга конференцій цій команді навіть не снилась, якби не перемога у фіналі Кубка Угорщини-2023 над Будафоком.

Андрій Карвацький (Жальгіріс Каунас)

Цей 26-річний оборонець – найменш медійна персона серед усіх героїв сьогоднішнього матеріалу. В Україні він грав здебільшого у Другій лізі – Реал Фарма, Нива Вінниця, Рубікон. Лише у сезоні 2021/22 провів понад 10 матчів за Олімпік у Першій лізі. У Литву він приїхав вже вдруге, адже 4 роки тому захищав кольори Паневежіса. У Каунасі справи йдуть значно гірше, ніж тоді – Карвацький поки що не тягне на основу.

У Познані, куди Жальгіріс прибув на гру ЛК проти Леха, Андрій з’явився на полі лише за 11 хвилин до закінчення основного часу, коли вже встановився остаточний рахунок 3:1 на користь поляків. Але є ще матч-відповідь! До речі, Жальгіріс очолює жива легенда литовського футболу – Марюс Станкявічюс (на фото). Не так давно він цементував оборону Брешії (де грав пліч-о-пліч із Баджо), Сампдорії, Валенсії, Севільї, Лаціо, Сієни… І ніде не пас задніх!

Більше єврокубків з українським акцентом на Спорт 24

Бомбардир зі Самбора, 41-річна легенда, якій пасував Мессі, і нищівний розгром 32:0 – наші на старті Ліги конференцій

Найбільш недооцінений футболіст України і розчарування Шеви – наші на старті Ліги чемпіонів