– Кар’єра тебе завела в такий клуб, як молдовський Саксан. Як ти міг спуститися туди?
– В мене такий агент був, як Селюк. Задурив голову мені, так склалося. Він багато чого говорив та говорить. Але тоді я йому вірив, тому що молодий був. Потім я з ним розірвав стосунки.
– В Саксані було щось 15 африканців. Як в такому середовищі бути?
– Та я там був тиждень десь. Дуже весело було, африканська команда в Молдові. Хлопці виходили на тренування без носків, одягали бутси.
– Де веселіше було: в Саксані чи у Волині Кварцяного?
– Так і думав, що скажеш про Волинь. Думаю, що у Віталія Володимировича Кварцяного. Незабутній час. Я йому дуже вдячний. Якісь у нас були "тьорки" в кінці мого етапу, але я йому вдячний. Завжди з усмішкою згадую в той час.
– Всі знають історію, що він тебе вигнав з автобуса й ти пішов. Що ще було таке?
– Та там кожен день було таке спілкування, коли він входив в кураж, починав розповідати. Він міг молодому сказати: "Я тебе не бачив на полі, напийся, обригайся – нехай заберуть тебе в поліцію, щоб я тебе забрав, щоб я тебе помітив".
– Тебе він теж ображав?
– Ні. Бувало казав: "А знаєш, чому ти граєш правого захисника? Тому що ти Дані Алвес, я в тобі бачу Дані Алвеса". У нас три правих захисники в запасі сидить, а я граю. А хавбеків центральних не вистачало. Він такий тренер з родзинкою. Таких у нас немає в УПЛ. Він міг зайти вилити чай гарячий на когось, з голови зняти піт. Він на емоціях. Але любить футбол. Бувала вправа – футбол на все поле, один дотик, тільки вперед, – розповів Богданов в інтервʼю SportArena.
