"Я працював над великим проєктом. Той талановитий та молодий Шахтар був командою моєї мрії. Були умови для виходу й на міжнародний рівень. Це все було стерто бомбами.
Війна породила подив, здивування, неспокій. Моє покоління ніколи не стикалося з такою суворою реальністю. Для нас війна – це розповіді наших бабусь і дідусів, а я побачив її перед собою з її жахами. Це важко пояснити. Ви поринаєте в кошмар.
До повномасштабного вторгнення у клубі нам казали, що це просто гра, армреслінг, щоб розім’яти м’язи, що в підсумку нічого не станеться. Але я стежив за італійським телебаченням і мав інше сприйняття. Коли почали поширюватися зображення російських танків, скупчених на кордонах, я боявся найгіршого.
Жорстокі виступи путіна проти України змусили мене зрозуміти, що початок війни – це питання кількох годин. Я вийшов з дому о шостій вечора і разом з персоналом переїхав до готелю, який приймав нас до дня нашого виїзду з країни.
Початкова ідея полягала в тому, щоб сидіти на місці та чекати в надії, що конфлікт закінчиться і футбол в Україні відновиться. У квітні надійшли якісь пропозиції, але я їх не розглядав.
Влітку я відчув бажання почати все спочатку. Ця можливість з’явилася у Брайтоні і я нею скористався. Я вважаю, що мені пощастило, тому що футбол дав мені другий шанс", – зізнався Де Дзербі в інтервʼю Il Messaggero.
