"Олександр Петраков і цитата, на яку всі звернули увагу, що "футбол не повинен бути політизований, спорт і інтерес до спорту – на першому плані, я не прихильник політизації". Менше як рік тому від Петракова були зовсім інші фрази.
Для українців тут, в Україні, нічого не змінилося. У нас і надалі війна. Виродки і надалі вбивають наших земляків. У мене питання – що змінилось для вас, Олександре Васильовичу?
Ми всі тут кричимо, що росія – країна-агресор. Весь футбольний світ стоїть поруч із нами і закликає виключити все їхнє з міжнародного футболу. Всі їхні збірні та клуби відсторонені від змагань. І колишній головний тренер збірної України у період повномасштабного вторгнення на проросійськи налаштовану аудиторію говорить, що футбол не повинен бути політизованим. І він викликає 4-х футболістів із болотного чемпіонату в збірну, яку зараз очолює.
Після повномасштабного вторгнення в Україну ФІФА дозволила іноземцям, які грали в болотній лізі, розривати контракти і їхати за кордон. Хто хотів, хто мав силу волі, позицію і засуджував вторгнення, зробив це без роздумів. Один із прикладів – Хвіча Кварацхелія, який послав свій тодішній клуб Рубін, поїхав у Динамо Батумі, звідки вже перейшов у Наполі.
А хто не зробив цього – ну, це також позиція. І зараз у команді українського тренера 4 гравці з позицією підтримки політики х*йла. І зараз для українського тренера спорт не повинен бути політизованим.
Коли я, прочитавши слова Петракова, дивлюся, як на матч Динамо і Зорі футболістів виводять двоє маленьких діточок, чий батько віддав життя за Україну. За, в тому числі те, щоб футболісти могли грати, а тренери – тренувати цих футболістів, мене просто розриває на шматки. Футбол, с*ка, не повинен бути політизованим. Але він вже політизований давно.
А Олександр Петраков сьогодні... Ну я не можу сказати до тренера, який виграв для нас чемпіонат світу, слово, яке я хотів би сказати... Просто скажу – величезне, колосальне, максимальне розчарування тижня. Хоча, напевно, треба було б сказати по-іншому", – сказав Вацко в ефірі Вацко on air.
