"Якщо дружина радіє і каже своєму чоловікові: "Вбивай їх там більше"… Якщо вона радіє тому, що їй передають поштою речі, зняті з убитої українки… Поки вони радіють смертям на наших площах, в наших будинках, ракетним ударам по центрах наших міст та загибелі наших дітей, то їх потрібно різати, як собак. Це не було експресивно, не було на емоціях.
Беремо от, бл*дь, російське бабище. У неї є чоловік, який поїхав на війну. Його вбили, а її ставлення до війни не змінилося. Тепер ми ще вороги, які вбили її, бл*дь, чоловіка. Який до цього 20 років сидів бухав у хаті й ходив у туалет через весь двір. Дитину виховає такою ж, вона буде українофобною. І вони будуть нас ненавидіти.
Для мене людина, яка радіє вбивству дітей українців, жінок, будь-кого – це вже не людина. Я розумію, що такого не буде, але мені б хотілося, щоб у нас були ракети, якими можна відповідати. Щоб в*бати по воронежу, по бєлгороду, по курську. Туди, де радіють. Щоб вони побачили, що таке війна.
У мене дитина десь 1,5 місяця після початку війни грала онлайн-гру. Там рандомно до тебе набираються люди в команду. Потрапила дитина з росії. Волосся стало дибом… "Що ви там, замерзли в підвалі сидіти?" Діти насміхаються, бл*дь. 10-річні москалі насміхаються. Що з ними робити? Окей, якщо не вбивати, то ракетами в*бати, щоб вони одного разу відчули, що це таке.
Дуже чекаю, коли за кордоном якийсь росіянин скаже мені, що "не все так однозначно", щоб в*бати. Чесно скажу", – сказав Худжамов KDK.
