"Що стосується ери російських тренерів в Динамо, то вважаю, що ні Сьомін, ні Газзаєв для глобального розвитку клубу нічого не дали. Так, локальні успіхи ставалися, але якщо на роботу росіян подивитися в контексті історії київського Динамо, висновок буде невтішний.
Багато хто опонує мені, адже при Сьоміні стали чемпіонами, дійшли до півфіналу Кубка УЄФА. Але ж чому далі Сьомін нічого не досягнув? Річ у тому, що його прихід дав результат завдяки ефекту новизни, адже то був перший тренер не з "динамівської" системи.
Сьомін був для гравців радше татом, ніж головним тренером (це теж треба вміти, тому варто віддати йому належне). Міг пожартувати з футболістами, дистанція в спілкуванні була дуже коротка. Під нього оновили команду – придбали Вукоєвіча, Гільєрме, Єрьоменка, Бетао. Крім того, підросла молодь: Мілевський, Кравець, Алієв.
Сьомін грав в абсолютно не "динамівський" футбол, не використовував фланги. Узагалі забороняв крайнім захисникам високо йти в атаку.
Головне, що вдалося Сьоміну, – це розслабити команду, дати гравцям віру в себе. Маю з чим порівнювати, адже я працював у різних тренерських штабах Динамо", – цитує автобіографію Олега Лужного Динамо Київ від Шурика.
