Україна завжди була багатою на футбольні таланти. Щоправда, не всі обдаровані юнаки змогли протоптати шлях до успіху, а їхній потенціал розчинився при зустрічі з дорослим рівнем.
Гравці Шахтаря U-19, які 10 років тому добряче погаласували у Європі, винятком не стали. Лише одиниці з того складу зуміли заграти на найвищому рівні. Тринадцятого квітня 2015-го “гірники” були за крок до мрії, але поступились Челсі у фіналі Юнацької Ліги чемпіонів.
Команда Кривенцова гучно заявила про себе вже на груповому етапі – жодної поразки в квартеті з Атлетіком, Порту та БАТЕ. Тішить те, що білоруси двічі були покарані (4:1 на виїзді та 1:0 на домашній арені).
Однак єврокубкова казка опинилася за крок до швидкого завершення – в 1/8 фіналу Шахтар ледь здолав Олімпіакос у серії пенальті. Тоді Олег Кудрик потягнув два вирішальні удари й вирвав путівку у чвертьфінал, де донеччан чекала потужна Бенфіка.
Португальці з Рубеном Діашем, який нині виступає за Ман Сіті, та чемпіоном Європи-2016 Ренату Санчешем першими вийшли вперед – зрівняти українцям вдалось на 64 хвилині. Долю знову вирішувала лотерея. Кудрик взяв перший удар і вкотре став героєм.
У півфіналі Шахтар "горів" Андерлехту до 76 хвилини з рахунком 0:1. Хід матчу перевернув бенефіс Віктора Коваленка. Білявий півзахисник з'явився на полі у екваторі другого тайму й до фінального свистка оформив дубль та віддав асист, вирвавши Шахтарю путівку в омріяний фінал Ліги чемпіонів.
У битві за титул шансів багато не було – в суперники дістався лондонський Челсі, який на той момент мав не найзірковіше, але все ж дуже міцне покоління. Українці дали гідний бій "аристократам" – знову забив Коваленко після виходу на заміну, але все ж суперник взяв гору й підняв титул над головою.
Юнацька Ліга чемпіонів УЄФА. Фінал
Шахтар U-19 – Челсі U-19 (Лондон, Англія) – 2:3
Голи: Крістенсен, 37 (аг.), Коваленко, 90+2 – Браун 7, 55, Соланке, 47
Шахтар: Кудрик (к), Штандер (Коваленко, 71), Зубков, Борячук, Піхальонок, Арендарук (Меркулов, 78), Вачіберадзе, Гладченко, Матвієнко, Сагуткін, Кірюханцев.
Челсі: Коллінз, Бога (Палмер, 71), Мусонда (Абрахам, 85), Соланке, Лофтус-Чік, Браун (к), Колкетт, Дасілва, Кларк-Солтер, Крістенсен, Айна.
Попри поразку фінал Ліги чемпіонів був надзвичайно вагомим досягненням й здавалося, що більшість цих обдарованих юнаків зможуть стати майбутнім основи “гірників” та навіть збірної України. Втім заграли лише одиниці, а деякі хлопці взагалі попрощалися з футболом у ранньому віці.
Воротар: Олег Кудрик
Кудрик став чи не найголовнішим автором успіху юних “гірників”. Однак шансів поборотися за місце в головній команді майже не було – там недоторканими залишалися позиції Андрія Пятова. Все ж Олег зіграв два матчі за дорослу команду Шахтаря, після чого спробував себе в Карпатах, а найкращий відрізок кар’єри провів у Маріуполі. Зараз Кудрик захищає кольори Полісся – зазвичай у ролі ротації.
Правий захисник: Ігор Кірюханцев
Кірюханцев зумів непогано проявити себе у дорослому футболі й зараз є одним із найкращих крайніх оборонців УПЛ. Після Шахтаря на Ігоря чекала “традиційна” оренда до Маріуполя, потім була Олександрія. Найкраще себе вдалось показати у Зорі, де й виступає досі.
Центральні захисники: Даниїл Сагуткін та Микола Матвієнко
Сагуткін – один із небагатьох, чиє ім’я згадувати не хочеться. Уродженець Севастополя продався росії, куди остаточно переїхав у 2019 році. Наразі виступає у четвертому болотяному дивізіоні.
Матвієнко боляче переніс поразку у фіналі – не стримав сліз та під час нагородження одразу зняв медаль, отриману з рук Мішеля Платіні. Однак головні здобутки чекали його попереду: понад 200 матчів за Шахтар, капітанська пов’язка, але, скоріш за все, втрачені надії спробувати себе у топовому чемпіонаті за кордоном.
Лівий захисник: Олег Гладченко
Гладченко попрощався з мріями про успішну футбольну кар’єру через власну дурість, ставши героєм мемів. У ніч з 23 на 24 серпня 2015 року він був затриманий київськими патрульними через п’яну їзду на Porsche Panamera. Алкотестер показав 1,89 проміле (норма не більше 0,2). Під час затримання Гладченко вимагав у партнерів по команді та дівчини, яка їхала з ними, набрати президента клубу Ріната Ахметова або голову МВС Арсена Авакова – відео його поведінки миттєво розлетілось мережею.
Затримання Олега Гладченка
"Дзвінок Рінату" не допоміг – Гладченка вигнали з клубу. Він намагався реабілітуватися в Чорноморці, але спроба завершилася провалом і занепадом кар’єри.
При затриманні Гладченка з ним були партнери по команді Ярослав Фурсов та Владислав Грачов. Перший швидко повісив бутси на цвях, а Грачов у 2020-му їздив грати до Москви, був етап на Кіпрі, потім повернувся до України та після скитань нижчими дивізіонами потрапив до Вільхівців, які виступають в Другій лізі.
Центральні півзахисники: Олександр Піхальонок, Бека Вачіберадзе, Олександр Зубков
Саме так, Піхальонок, який зараз за крок до чемпіонства в УПЛ з Динамо, був одним із найкращих півзахисників академії Шахтаря. Втім донеччанам він виявився непотрібним – грав у орендах в Маріуполі та СК Дніпро-1, а згодом перебрався до дніпрян на постійній основі.
Шахтар спам’ятався надто пізно й намагався переманити Піхальонка після зникнення СК Дніпро-1. Однак Олександр втер носа колишній команді й демонстративно підписав контракт з Динамо.
“Я ні про що не шкодую у своїй кар’єрі. Це минуле. У мене немає образ на Шахтар, просто потрібно все доводити на футбольному полі. На даному етапі кар’єри душа більше лежить до Динамо. Навіть мій тато на сто відсотків за Динамо”, – пояснював своє рішення Піхальонок.
Олександр Піхальонок після матчу з Челсі / Фото Getty Images
Бека Вачіберадзе народився в Грузії, але був одним із лідерів молодіжної збірної України. Попри серйозний потенціал, дебютувати за національну команду чи заграти у топ-клубі хавбек не зміг – все зіпсував переїзд до Іспанії після феєричного успіху в ЛЧ. У другій команді Бетіса Бека провів лише 11 поєдинків. Пізніше намагався закріпитися у Бельгії, Латвії. У 2021-му повернувся до України, ставши гравцем Чорноморця. Допоміг “морякам” піднятися в УПЛ, але знову щось пішло не так. Оренда в Торпедо Кутаїсі, перехід у Металіст 1925, а зараз виступ за останню команду в чемпіонаті Казахстану Улитау – фіналіст ЛЧ однозначно мріяв про більше.
Всі звикли до Олександра Зубкова на позиції правого вінгера. У Трабзонспорі українець почав діяти під нападником – мало хто знає, але саме ця позиція є рідною для уродженця Макіївки.
Олександр також не зразу став важливим гравцем для Шахтаря. Спочатку довелось поїздити в оренди у Маріуполь та Ференцварош – угорський клуб зацінив талант гравця, виклавши за нього 1,5 млн євро. Звучить дещо абсурдно, але повернутися у рідний клуб вдалось через війну. Російське вторгнення налякало легіонерів, тому Ігор Йовічевіч швидко латав дірки у складі, збираючи найкращих із доступних українців.
У підсумку “гірники” не прогадали – Зубков приніс багато користі й навіть дозволив заробити на собі 6 млн євро.
Крайні півзахисники: Василь Штандер та Денис Арендарук
Швидкі та технічні крайки Шахтаря наводили жах на усі команди – складно повірити, що і Штандер, і Арендарук провалилися у дорослому футболі.
“Вася грав зліва, Ден – справа. Вони одні з найперспективніших, стояли на рівні Коваленка і Зінченка в команді нашій. А так вийшло... Десь дисципліна напевно, тому що трошки любили погуляти. І воно все так склалося, що дійсно талановиті футболісти не заграли, а менш талановиті заграли.
Тому що Зубков до U-17 не грав у складі взагалі в нашій команді. Грали вони двоє. Бачите, як вийшло. Зуб виріс в якого футболіста, а ці двоє, на жаль, пропали з футболу”, – згадував Олег Кудрик.
У сезоні 2014/15 Штандер забив 4 голи та віддав асист. Якщо вірити Transfermarkt, загалом за професійну кар’єру Василь провів лише 34 поєдинки. Грав за дубль Маріуполя, грузинську Гурію, Гірник-Спорт, а завершилось все футбольним клубом Рочин із Соснівки, теребовлянською Нивою, Калушем, Малинськом під керівництвом нинішнього тренера Вереса Олега Шандрука та Вотрансом, за який свого часу бігали Артем Федецький і Тарас Михалик.
Схожа доля спіткала й Арендарука. Фанати Football Manager точно пам’ятають цього парубка, але фінал Юнацької ЛЧ – найбільше досягнення у його кар’єрі. Проблеми розпочались начебто через конфлікт з агентом Вадимом Шаблієм. Дениса відправляли в оренди до Маріуполя та Руха, але там він майже не грав. Невдала спроба проявити себе у Польщі в 2021-му обернулася завершенням кар’єри.
"Коли ми були однією командою, у нас був дуже сильний колектив. Багато хто виділявся. Наприклад, Денис Арендарук перейшов в іншу команду. Зараз взагалі не знаю, де він. Василь Штандер теж був дуже перспективним футболістом. Теж не знаю, де він грає. Думаю, багато хто був дуже перспективним, але дехто пропав", – відзначав талант своїх партнерів Віктор Коваленко.
Василь Штандер та Денис Арендарук
Центральний нападник: Андрій Борячук
Борячук, на відміну від вищезгаданих гравців, вийшов на непоганий рівень. Навіть у 2018-му зіграв два матчі за збірну України. Також провів 19 поєдинків за основу Шахтаря, був лідером Руха, Маріуполя, а зараз намагається повернутися в УПЛ з Металістом 1925.
Нарешті дійшла черга згадати про головну зірочку тієї команди – Віктора Коваленка. “Золотий хлопчик” Шахтаря фінальний поєдинок розпочав на лаві запасних, адже за місяць до турніру він зламав малогомілкову кістку. На останніх хвилинах матчу з Челсі Коваленко забив гол, якого, на жаль, не вистачило бодай для нічиєї.
Віктор Коваленко забиває Челсі / Фото Getty Images
Загалом у тому єврокубковому сезоні Віктор у 9 матчах забив 4 голи та віддав 3 результативні передачі. Того ж року він став найкращим бомбардиром молодіжного Мундіалю U-20, а у 2016-му потрапив до топ-30 найкращих молодих гравців світу.
Коваленко вражав своєю універсальністю – володів розкішною технікою, однаково добре розганяв атаки, вражав шикарним пасом та ударом, але й не цурався відбирати м’ячі.
“Як мені Коваленко? Я з ним грав. Відмінний хлопець, талановитий. Я не бачив серед українців футболістів з кращим мисленням", – згадував про гравця Василь Кобін.
"Я бачу, що Коваленко – майбутнє українського футболу. Хлопець має відмінні здібності і ігрові якості”, – казав про Віктора Андрій Шевченко у 2017 році.
Віктор Коваленко після матчу з Челсі / Фото Getty Images
Навряд чи слова легендарного нападника справдилися – зараз Коваленку 29 років. Перехід в Аталанту себе не виправдав, а грою за італійські середняки похизуватися складно.
У наступному сезоні склад юнацької команди Шахтаря сильно змінився. Як наслідок – лише одна нічия та перемога в груповому етапі. Також клуб покинув Валерій Кривенцов. Для нього фінал ЛЧ наразі є найбільш успішним досвідом у кар'єрі. Наставник пробував свої сили у Металісті 1925, Зорі та Буковині, але відзначитись чимось вагомим у цих клубах йому не вдалось.
Більше футбольного чтива від Спорт 24
