– Олександре, почнемо зі свіжих спогадів. Як поживає Манчестер? Адже обидва клуби-гранди цього міста перебувають зараз не в найкращому стані…
– Там дуже люблять футбол, така культура. Усі усміхаються, задоволені тим, чим займаються. Нам вдалося побувати не тільки на базі та стадіоні Манчестер Сіті, а й на матчі чемпіонату між МЮ та Саутгемптоном. У Юнайтед також – космічний рівень. Грали з останнім місцем, команда, як ви кажете, переживає не найкращі часи, але прийшли 74 тисячі вболівальників. Вболівали до останньої секунди, проводжали оплесками героя матчу Амада Діалло. Тож Манчестер живе, любить футбол і все навколо футболу.
– Топ-3 моменти, які найбільше вразили в роботі Манчестер Сіті?
– По-перше, сама структура всього клубу, його філософія. Там існує поняття beautiful football – у цьому напрямку розвивають розумних та креативних гравців, які можуть демонструвати красивий футбол. Це система – від наймолодших вікових категорій до U-23 і першої команди.
По-друге, індивідуальний підхід до кожного гравця. Вони не затискають в рамки, особливо на перших етапах, дають можливість самостійно приймати рішення, більше працювати з м’ячем. Так розвивається креативність. А далі ведуть його, опираючись на чотири пункти – психологія, тактика, техніка, фізичні якості. Ці чотири напрямки напрацьовують персонально, окрім загальних тренувань.
По-третє, це інфраструктура. Академія світового рівня має дуже якісні поля, манежі, медичні пункти. Масштаби вражають. І логістика передбачена вдало – все розміщується поруч.
– У кріслі Гвардіоли вдалося посидіти?
– Так. У нас була екскурсія Етіхадом, тож ми посиділи у його кріслі на стадіоні і в роздягальні. А в конференц-залі нам зробили віртуального Гвардіолу – ми підсідали і спілкувалися начебто з ним. Можна сказати, заочно познайомилися з Пепом, – розповів Акименко в інтерв'ю для Футбол 24.
