"Із самого ранку надходили дзвінки з України. Коли я тільки-но дізнався про воєнні дії в Україні, то руки почали трястися. Ніхто не міг зрозуміти, що відбувається. На душі відчувався шалений неспокій. Насправді у мене немає слів, щоб описати свої відчуття. Усі сподівалися, що ситуація швидко нормалізується, що мир повернеться…
Якщо чесно, то я не думаю про ситуацію в Україні лише під час тренування. Мабуть, це чи не єдина година на добу, коли ти не тримаєш телефон у руках. А решту часу я читаю новини і не можу зрозуміти, як таке могло статися у 2022 році. Раніше ми стежили за подіями у Сирії чи Афганістані. Здавалося, що це так далеко і нас воно не стосується…
У рідному Луганську не був з моменту окупації у 2014-му. Планував ще у Донецьк поїхати, але через початок воєнних дій з'їздити додому я не зміг. У мене там дідусь помер, я хотів до нього на могилу поїхати, та не судилося.
Те, що відбувається з Маріуполем – це величезна трагедія. Ми можемо тільки молитися і сподіватися, що Господь відведе усі загрози від людей, які залишилися у місті. Когось ти вже ніколи не побачиш, з кимось ніколи не поспілкуєшся… Не можу уявити навіть, що довелося пройти тамтешнім мешканцям. У Маріуполі мій тесть мешкав. Йому пощастило вибратися, я з ним розмовляв. Проте так і не насмілився поставити йому запитання, що саме він там пережив", – сказав Ярошенко в інтерв'ю "Футбол 24".
