"У Васі був момент, якщо я не помиляюсь, коли він із посередньо нерелігійної людини став глибоко релігійним. Релігійність він цю здобув у православній церкві відомого патріархату. Таким чином, він слідує цьому вченню і тому, що у цьому вченні заведено приймати за основу.
Це шлях, який він сам для себе обрав. Він же не мала дитина. Авторитетом для нього є Анатолій Миколайович (Ломаченко – прим.). Ми ж не знаємо, які в них розмови точаться і що йому говорить Анатолій Миколайович. Але всі знають, що Вася впертий. Завдяки своїй впертості він досягнув великого успіху в спорті. Можливо, ця впертість перенеслась і у світогляд.
Хто знає, ким він себе вважає насправді? Мова не йде про те, що він погана людина. Ніхто з ним не говорив відверто, відкрито, і він нікому публічно не відкривався. Тому говорити про нього чи добре, чи погано, я думаю, це неправильно. Звичайно, його погляди багато в чому стосовно війни в Україні, стосовно того, що відбувається між Україною і росією, що це є пряма агресія, що це війна, яку розпочала Росія, що ця війна має такі от реальні цілі, а не ті, які декларуються. Звичайним людям, більшості українців це зрозуміло. Але не абсолютній більшості.
З цього приводу, мабуть, було б цікаво зробити глибоке інтерв’ю з Василем Ломаченком, щоб людина в бесіді реально оцінила, що саме спонукало його до таких висловлювань, що саме спонукало його до таких поглядів, і що за ними стоїть. І тоді це буде справедлива оцінка. А так, просто навішувати ярлики, у нас же люблять. Реально люблять, як ми вже згадували сьогодні. 100 років гарні речі роби – один раз таке, фіфті-фіфті, і вже…
Знову ж таки, я не виправдовую. Я з ним не спілкуюсь настільки близько, але з повагою ставлюсь до його спортивних досягнень. З його поглядами я не погоджуюсь. Але це не означає, що його можна отак брати і без суду засуджувати. Треба з людиною поговорити, і цього за два роки жоден журналіст не зробив, – сказав Красюк в інтерв'ю Sportarena.
