"В поєдинку проти Роніеля Іглесіаса в 2016-му я віддав все, що можна було. Так, саме тоді мене помітили.

Там яка ситуація була. Ніхто не хотів з ним боксувати. Я ж взагалі тоді не був в складі "Українських отаманів".Тоді боксери ділилися на дві категорії. Була збірна України, що готувалася до Олімпіади. І була збірна України, що боксувала в "отаманах". Я був у складі тієї команди, що готувалася на Олімпіаду. І так вийшло, що у "отаманів" нікого не було виступити в цій вазі. Не знаю точно, не було нікого чи, можливо, не хотів ніхто з олімпійським чемпіоном боксувати.

От мене і спитали: "Підеш?". А за виступи в "отаманах" тоді нормальні гроші давали. За перемогу давали 2000 доларів, а за поразку – 500. На той час це були дуже великі гроші. Особливо для мене. Я таких грошей ніколи в житті навіть у руках не тримав. І я відповів: "Звичайно, буду". Це ж і гроші, і шанс себе показати. І я поїхав…

На мене тоді взагалі ніхто не ставив. Ніхто навіть не міг уявити, що я виграю. Грубо кажучи, мною просто "заткнули дірку". Просто потрібно було, щоб хтось був у тій вазі. Пригадую той бій у Харкові. Мені він запам’ятався на все життя. Суперник одразу почав дуже жорстко бити. Він був дуже швидкий. І дуже жорсткий. Спершу я навіть не встигав зрозуміти, звідки ті удари летять.

І після того, як я пропустив пару таких відчутних попадань, я зрозумів, що зараз або він мене "переверне", або я його. І в той момент він припустився помилки. Оскільки він не знав, хто я такий, то впевнено пішов зі мною "рубатися". Він, напевно, думав собі: "Хто то такий і звідки він виліз, що його ніхто ніколи не бачив". Він прийняв рубку. Він хотів мене перебити. І саме це було його помилкою. Він просто "по фізиці не витримав темпу і щільності бою. Тоді десь з 3-го раунду я почав його давити. І я побачив в його очах страх. Він почав задкувати. Тоді я його переламав. Перебив.

Вже після бою, коли ми сиділи з хлопцями в роздягальні, мені казали, що він сидів і плакав. Що настільки йому було прикро, що його побив незрозуміло хто. Ніхто тоді на мене не розраховував. Але коли пішов той переломний момент, коли я почав перебивати і йти на нього, тоді весь Харків на ногах стояв. Всі на трибунах повскакували зі своїх місць. Добряче всіх зарядив. Всі в шоці були. Ніхто такого не очікував. Дуже класно було.

Після цього бою для мене і справді все змінилося. Мене помітили, мене почали поважати в світі боксу. Хоча я до цього закатував хороші поєдинки. Але це був саме такий бій, який багато хто бачив. Можна сказати, що з цього моменту все почалося", – цитує Богачука офіційний сайт Національної ліги професійного боксу України.