"В той момент я подумав, якщо зараз упаду – все, фінал. Ця емоція, про яку мене просили пацани в госпіталі, не буде виконана. Багато хто з них теж емоційно може впасти. Їм там набагато важче, ніж мені в рингу. Мені прилітає в рукавичках, а туди, в окоп, прилітає снаряд, який просто забирає життя.
Коли я сів, Юрій Іванович (Ткаченко – прим.) почав мені щось говорити. Я кажу: "Стоп". Я закрив очі і просто спершу прочитав "Отче наш", "Символ віри". І почав читати 90-й псалом, але довів його вже в рингу.
10-й і 11-й раунд – це якийсь Фенікс спалився і відродився. Я переміг себе, переміг всіх тих, хто хотів, щоб я здався, щоб сказав: "Досить, важко. Ну, не вийшло. Я все хотів зробити, але у мене не вийшло". Значить, не все. Тут я переміг не тільки себе, але і цих: "Впаде зараз. Не впав". Хоча я про них взагалі не думав. Найбільше на той момент я думав про те, що через два-три дні я побачу своїх дітей", – сказав Усик USYK17.
