"Я знаю, що багато хто вже "прокинувся" і зрозумів, що відбувається, але є ще доволі велика кількість людей які думають, що всі фото і відео з 2014 року. Що це постановки і фейки. Але от що відбувалося зі мною за останні дні. Спочатку ми жили у підвалі на лижній базі у Чернігові, а потім нас прихистили люди, котрі жили з нами разом у тому підвалі. У них було не дуже безпечно, але прямих загроз ще не було.
Першим дуже погани дзвіночком став звук зниження літака над тим районом, де ми знаходились. Близько четвертої ранку. Це страшно. В цей же день російська армія, яка стояла неподалік, почала обстрілювати район, де ми жили у цей час. Було зруйновано декілька будинків, сарай, уламки, які просто наскрізь "прошили" металевий корпус машини мого тренера. Ми всі разом перебрались в інший дім, де був хороший льох, який витримає удари. Дев’ять людей, у тому числі одна дитина, ночували у льосі розміром приблизно 2 на 3. Це було неважливо. Живі – добре.
Але цим нещастя цього району не закінчились, а як виявилось тільки починались. На ранок наступного дня з тих же позицій вони обстрілювали місто, але в обід вони знову взялися за наш район. Тепер були запальні бомби майже в упор, тому що час від пострілу до попадання було мінімальним для будь-якої реакції. Навіть впасти "обличчям у підлогу".
Там не було армії, там не було військової техніки, там не розташовані військові об’єкти. Залишатися було небезпечно. У кого були автівки забирали інших людей і їхали до укриття. Якщо встигли знайти притулок у сховищах міста да початку комендантського часу. Спали на піддонах у підвалі без світла. Тому що у місті практично ніде не було ні світла, ні води, ні газу, ні мобільного зв’язку. Мінімум тиждень.
Чекали на зелений коридор, але тягнути вже було пізно. До того ж зелений коридор взагалі не є безпечним. Частину з них було обстріляно. Вирішили ризикувати. Виїхали. Віримо, що Україна вистоїть тому що армія сильна духом та професіональна. Народ розлютили, але не залякали. Багато людей об’єдналися і допомагають один одному. Є і ті хто заробляє на чужому горі. Але на чужому нещасті свого не побудуєш", – написала Блашко в Instagram.
