"В перерві між Олімпійськими іграми й наступним етапом Кубку світу ми були на нашій базі в Чернігові. Встигли потренуватися два дні, і почалась війна. В перший день нам з моїм тренером Володимиром Махлаєвим вдалося вистояти велику чергу, щоб зняти готівку і закупити продукти. Це дало нам можливість протриматися у підвалі 9 днів.
Вибухи були зовсім поруч: ми думали, що всі вікна повибиває. Потім зникло світло, ми залишились без опалення, водопостачання і не мали змогу приготувати їжу. Пересиджувати там було неможливо. Там жили працівники бази, з якими ми ближче познайомилися у підвалі. Вони запросили нас до себе додому. Але туди теж дійшла війна.
Коли ми були в будинку, почали обстрілювати весь район, і в нас повибивало вікна. Мікроавтобус тренера також постраждав. Потім нас прихистили інші люди, також працівники нашої бази. 11 березня ми стали свідками страшного обстрілу. Не знаю, чим саме росіяни бомбардували, але вони просто все випалювали, все спалахувало, як сірники.
Я уявити не могла, що колись доведеться таке побачити. Якимось дивом нам вдалося виїхати на захід країни, по дорозі зупиняючись у наших спортивних знайомих. Три місяці я не могла прийти до тями і не могла тренуватися. Деякі звуки машин нагадували мені військові літаки і гелікоптери, що обстрілювали нас. Мене страшили розриви салютів.
Моя гвинтівка згоріла разом з нашою прекрасною базою в Чернігові, а другу ложу було пошкоджено в машині тренера. Але зараз все налагоджується. І я, і вся наша команда вмотивовані, як ніколи, на найкращі результати, і ми зробимо для цього все", – сказала Блашко ТСН.
Нагадаємо, вже понад 10 місяців наша країна чинить опір рашистам. Окупанти вже відступили з кількох напрямків, однак продовжують обстрілювати міста, зокрема, критичну інфраструктуру.
