"Хрещений батько" допоміг мені відволіктися від тиску змагань"
– Розкажіть, як зараз минає ваше міжсезоння?
– Зараз я перебуваю в Буковелі, це наш перший офіційний міні-збір. Він для того, щоб підтримати форму і втягнутися до більш серйозних зборів, нарощувати темп. Крім роботи на лижоролерах, катаємося трохи на велосипедах. Не так багато, як хотілось би, бо досить холодно, дощі були. Але випав один день, коли змогли з Віталієм Мандзиним поїхали на Рахівщину і назад. Кілька разів йшли у походи в гори, але, знову ж таки, дощі трохи заважали в цьому.
– Що вам взагалі допомагає у міжсезоння перезавантажитися?
– Перш за все, ментально перезавантажитися мені допомагає час, проведений зі сім’єю. Тому що ми багато часу проводимо на зборах, за кордоном, з рідними бачимося мало. Тому весняний період – це такий омріяний час, коли ти можеш провести його з дружиною, з дітьми. Забираєш на себе певну частину домашніх обов’язків. Наприклад, завезти дітей в школу, в садочок. А ввечері приділити увагу дітям. Це заряджає і дає певну енергію, щоб тренуватися далі.
– А як щодо читання, як способу перезавантажитися? Яка книга справила на вас сильне враження?
– Моя улюблена книга – це Маріо П’юзо, "Хрещений батько". Я її вже декілька разів перечитував. З нею в мене пов’язано дуже багато позитивних емоцій. Тому що в той період, коли я її читав вперше, ця книжка допомогла мені відволіктися від великого тиску змагань. Це було у 2013 році, я тоді був ще зовсім юним спортсменом, який робив свої перші кроки в дорослому спорті. І коли тобі дають небагато шансів реалізувати себе на Кубку світу, ти відчуваєш дуже сильний емоційний тиск. І в той час книга "Хрещений батько" допомогла мені відволіктися. І сама вона дуже гарно написана, розкриває багато людських факторів.
"У дитинстві я був розбишакою, бився часто, руку ламав"
– Ви згадували в одному зі своїх інтерв’ю, що могли з мамою пройти 5-6 кілометрів до тітки. Якою дитиною ви були? Що любили робити в дошкільний вік і на молодшій школі?
– Напевно, як і всі діти такого віку: бавитися машинками, їздити на велосипеді. Багато часу проводив на вулиці зі своїми однолітками.
Але в такому віці я дуже багато хворів. Особливо в зимовий період чимало часу проводив вдома, адже як не запалення легенів, то ще щось було. Але коли почав займатися спортом, це все якось минуло, став здоровішим. Тому маю пораду для батьків: віддавайте своїх дітей на спорт змалку, щоб вони були здоровими. Спорт загартовує організм.
Але загалом я був розбишакою, бився часто, руку ламав – всяке бувало (Усміхається).
– Бувало таке, що ввечері батьки не могли вас додому загнати?
– Так-так, бувало таке. На вулиці вже темно, м’яча не видно, а ми досі граємо у футбол або катаємося на велосипедах. Був встановлений дедлайн від батьків: до певної години прийти додому. Але зазвичай я його порушував і отримував на горіхи (Усміхається).
– Ваш найщасливіший дитячий спогад?
– Важко виділити щось одне, бо хороших моментів було багато. Наприклад, подорожі з батьками по Україні: то на море, то в Карпати. У горах батьки на лижах каталися, а я в основному на санках. На море їздили потягом: той момент, коли відпочинок починається вже в дорозі. В Одесі, в Херсоні бували.
– Перейдемо до дорослого життя, вашої кар’єри. Під час минулого сезону ви "українізували" зірок світового біатлону, об’єднавши їх навколо збору для реконструкції шкільного укриття в Харківській області. Чия допомога вас особливо зворушила?
– Всім спортсменам, які відгукнулися, я дуже вдячний. Зокрема, хочу виділити норвежців – вони дуже цікавляться подіями в Україні, їхні журналісти також фактично після кожного етапу КС ставили запитання про війну. Як тільки піднімається питання про повернення росіян у великий спорт, вони також перші підхоплюються і активізують інших спортсменів, щоб цього не сталося. Зокрема, брати Бьо сильно допомогли: за їхні лоти ми дуже багато коштів для збору отримали. Штурла Легрейд теж дуже активний. Але, чесно кажучи, вдячний всім, хто долучився – це була велика підтримка нашій країні.
– На вашу думку, що втратить світовий біатлон через те, що брати Бьо завершили кар’єру?
– Втратить двох дуже сильних спортсменів з хорошою репутацією. Які виконали дуже масштабну роботу для популяризації біатлону. Вони були дуже емоційними у біатлоні, кожна гонка за їхньої участі була особливою. Вони вміли яскраво себе поводити, нав’язувати хорошу боротьбу. І певний час їх буде дуже не вистачати біатлону. Всі будуть сумувати за цими яскравими особистостями.
"Чим складніші погодні умови, тим більше у нас шансів показати хороший результат"
– Чудовий епізод минулого сезону – бронза збірної України в естафеті на Кубку світу в Нове Место. Чи відчували, що саме в цей день можете вибороти нагороду? Адже Україна сильна в естафетах. І що додавало вам сил на завершальному етапі?
– Тоді була дуже вітряна погода. І я дуже часто це говорю і самому собі, і своїм товаришам по команді, і тренерам: чим складніші погодні умови, тим більше у нас шансів показати хороший результат. Бо є ймовірність, що лідери будуть помилятися. І наше завдання зробити якомога менше помилок, що підійнятися на п’єдестал. У той день дійсно певні відчуття були, що ми можемо здобути нагороду.
А щодо того, хто надихав, то я стараюся в кожній гонці показувати максимальний результат. Але те, що ми представляємо Україну на міжнародній арені в такий нелегкий час, це вже надихає боротися за те, щоб наш прапор майорів високо, і про Україну не забували! Це, насамперед, надає сил!
Також надихають вболівальники. Зокрема, варто підкреслити, що на цей етап мене підтримати приїжджала моя сім’я: дружина і діти. На той момент я понад 4 місяці не був удома. Тож сім’я приїхала подивитися великий біатлон і хоч тиждень провести зі мною. І, звичайно, що ті емоції, коли рідні поряд, також додають великої мотивації!
– У яких стосунках зі спортом ваші дітки? Чи хотіли б ви, щоб вони займалися професійно?
– Я погоджуюся з твердженням: у спорті ти тратиш здоров’я, але заробляєш гроші, а займаючись фізкультурою, навпаки, тратиш гроші, але зміцнюєш здоров’я.
У мене активні діти. Донька займається плаванням і біатлоном. Це, звісно, наразі на дитячому рівні. Але старається по можливості відвідувати секцію – там моя дружина працює тренером з біатлону. Син ще ходить в садочок, але старається брати активну участь в маминих тренуваннях і навіть змаганнях.
Щодо їхнього майбутнього у великому спорті, то це покаже час. Якщо вони ухвалять таке рішення, їм буде подобатися і виходитиме, то чому б і ні.
– Часто згадуєте ваше золото чемпіонату світу-2019? Чи це частіше роблять журналісти і вболівальники?
– (Сміється) Дійсно, частіше про нього згадують журналісти і вболівальники. Я для себе просто пам’ятаю, що я – чемпіон світу. І часто, коли стає важко, якісь невдачі трапляються, це мені додає мотивації. Ти розумієш, що вже досягнув великих вершин у спорті. Тобто це можливо! Треба працювати далі.
– До наступного сезону знову будете готуватися окремо з Юраєм Санітрою?
– Так, буду працювати з ним. Думаю, це оптимально для мене – не змінювати тренера за рік до Олімпіади. Вважаю, що з Юраєм Санітрою я показую хороші результати, ми одне одного добре знаємо і розуміємо. Тому вирішили, що до наступної Олімпіади ще будемо продовжувати співпрацю. Цього року до нас також долучився Тарас Лесюк. Це частково полегшить мені тренування, тому що буде спаринг-партнер. Думаю, це дасть хороший результат для нас обох.
Дмитро Підручний і Юрай Санітра / Фото Дмитро Євенко
Більше ексклюзивів від Марічки Кулачковської
