"Я завжди хотіла приїхати додому, хоча б на один чи два дні. На кілька годин я приїздила до батьків до цього. Тоді витратила дуже багато годин на дорогу.
Сказати, що я була дуже рада знову опинитися в Україні – нічого не сказати. Звичайно, ці емоції ні з чим не порівняти. На початку повномасштабного вторгнення я зрозуміла, що мені не потрібен спорт, якщо не буде моєї країни.
Я асоціюю себе з людьми, що живуть тут, тож для мене це особливі відчуття. Як я вже казала, то під час змагального сезону я поверталась додому. Мені пощастило тоді не почути сирени, але під час одного приїзду я побачила наслідки війни.
Найгіршим для мене було не спостерігати руйнування будинків, а бути далеко від родини. Краще б я перебувала десь у підвалі, але разом з батьками", – сказала Ткачук у інтерв'ю Суспільне Спорт.
