"Виконав величезний обсяг роботи. Було дуже важко, перш за все, морально – піднятися й повірити в самого себе після жорстокого серйозного падіння на Олімпійських іграх. Але я зробив висновки й провів чудову роботу конкретно над другим стрибком і трохи підчистив перший.
Гідні суперники, було приємно боротися. Напруга була до останньої секунди. Можу сказати, що максимально задоволений фінальним днем. Медаль? У мене вже є така з 2018 року. Тоді було "срібло", зараз – "бронза". Але будь-яка медаль – це плоди праці, будь-яка медаль – наче золота для спортсмена високого рівня.
Війна нас змусила розбігтися по Європі й продовжити підготовку не вдома: чи то в друзів, чи то в країнах, які нас приймають. Конкретно я готувався в місті Котбус у Німеччині. Там мої друзі, мій клуб, за який я виступаю. Вони створили для мене прекрасні умови, допомогли як тільки могли в такі важкі для нас моменти. Чекаю з нетерпінням на те, коли України переможе й ми всі повернемося додому", – цитує Радівілова Суспільне Спорт.
