“Першим автомобілем на вулицях Львова був Benz Victoria – на 100 км треба було 160 літрів води для охолодження двигуна”
– Коли на вулицях Львова з’явилися перші автомобілі і як їх сприйняли місцеві мешканці?
– Історія розказує, що у 1897 році. Спершу місто здивував мотоцикл, а через 4 місяці на вулицях міста з’явився автомобіль. Це був Benz Victoria. А власником автівки був дуже заможний на той час чоловік Казімєж Одживольский. У цього магната був нафтовий бізнес у Бориславі – місті, яке на той час було третім у світі за видобутком цієї корисної копалини.
Швидкість цього “німецького дива” сягала 20 км/год. Розхід палива – 20 літрів на 100 км. Але що найцікавіше, на таку відстань треба було 160 літрів води для охолодження двигуна. Це те, що мене особисто дуже здивувало.
Місцеві мешканці сприйняли перші автомобілі дуже вороже, в пресі їх називали “смердючими монстрами” і “димовими потворами”. А ще машини лякали коней, які тоді були основним засобом пересування.
За кермом – Роман Сангушко, власник Підгорецького замку
Перший наїзд на пішохода у Львові трапився у 1899 році на вулиці Гетьманській (зараз це проспект Свободи). Тогочасні газети писали, що наїзд на селянина Ілька Хом’яка коштував водію 400 корон. За них можна було купити кілька корів.
Ще один цікавий факт – перше посвідчення водія у Львові видали у 1905 році. Його щасливим власником став інженер Тадеуш Гайне. А через рік з’явився новий сервіс – таксі. Вартість поїздки з центру Львова в кінець вулиці Франка була еквівалентна 500 сніданкам.
“Малопольський автомобільний клуб задумав провести кільцеві автоперегони в місті на два роки швидше, ніж у Монако”
– Розкажіть про виникнення Малопольського Автомобільного клубу і перші кільцеві перегони у Львові.
– Щоб протистояти негативному сприйняттю автомобілів і переконати публіку, що це прогресивна новинка, та й просто для того, щоб ділитися знаннями і вміннями, власники автомобілів у Львові почали об’єднуватися. Так у 1925 році виник Малопольський Автомобільний клуб. Саме там з’явилася ідея провести кільцеві перегони у Львові. Їхній задум виник на 2 роки раніше, ніж у Монако, у 1927-му. Але місто не підтримало цієї ініціативи, вважало її занадто складною для реалізації.
Натомість у 1929 році Королівський автомобільний клуб Монако провів такі змагання в Монте-Карло. Міська влада Львова побачила, що це реально, змагання перспективні, та нарешті дозволила провести такий захід тут. І в 1930-му відбулися перші перегони “Львівський трикутник”. Через два роки цей етап увійшов у календар міжнародної серії Гран-прі, попередниці Формули-1.
– Якими вулицями пролягала траса, якою була її протяжність, особливості?
– Це була траса з довжиною кола 3041 метр. Вона пролягала і зараз пролягає вулицями Пелчинського (сучасна Вітовського) – площа Софії (пл. Франка) – вул. Стрийська – вул. Абрамовичів (сучасна полога частина вулиці Героїв Майдану) – вул. Кадетська (Героїв Майдану). Конфігурація траси нагадує трикутник, звідси і назва змагань “Львівський трикутник”. Якщо читати архівні свідчення та публіцистику тих часів, наша траса була більш видовищною для глядачів і складнішою для учасників, ніж у Монте-Карло. У цьому ми переконалися з моїм чоловіком Євгеном Кравсом на власному досвіді. Адже постійно їздимо львівськими дорогами і мали нагоду проїхатися кільцевою трасою в Монте-Карло. Наша складніша однозначно. Бо в нас і бруківка, і трамвайна колія, і більші перепади висот.
На жаль, економічні обставини не дозволили розвинути змагання “Львівський трикутник”. Востаннє вони відбулися у 1933 році.
Україні дуже пощастило. Ця траса залишилася без змін до сьогодні. Така у світі ще є лише в Монте-Карло. У Празі таку трасу забудували.
Ми з Євгеном ведемо перемовини з організаторами Rallye Monte-Carlo про те, що Львів міг би приймати тих учасників, яких не можуть вони. Адже на змаганнях в Монако дуже обмежені квоти.
Ми привертаємо увагу до України та її спортивно-історичного спадку і своєю участю в Rallye Monte-Carlo. Цьогоріч я у тандемі з поляком Міхалом Кумегою на автомобілі Пежо-201 здолали 2309 км зі Львова до Монте-Карло і першими виїхали на стартовий подіум ювілейних 25-х Rallye Monte-Carlo Historique.
“Порядок забезпечували 500 поліціянтів на 3 км траси”
– Скільки коштували квитки на “Львівський трикутник”, скільки глядачів збиралося, яким був призовий фонд, яка атмосфера панувала під час змагань?
– У 1932 році переможець у гоночному класі отримував призові в розмірі 5000 злотих (565 доларів США). Головним джерелом формування призового фонду була фірма Citroen.
Ганс Штук – один із найтитулованіших автогонщиків міжвоєнної Європи
Загальну кількість трибун з пронумерованими місцями довели до 5 тисяч. Ціна квитка залежала від дальності та оглядовості. Найдешевший коштував 1 злотий – це за місце на стоячих трибунах. Максимальна ціна, на поворотах, 12 злотих.
Що мене особисто дуже здивувало, – порядок на змаганнях підтримували 500 поліціянтів. Це на 3 кілометри траси.
– Я читала, що за ті кілька років змагань не було жодного летального випадку. Як ви гадаєте, чим це зумовлено?
– Я пояснюю це тим, що, по-перше, автомобілі були дуже дорогими. Відповідно, водії дуже шанували їх, боялися пошкодити. Публіка була переважно інтелігентна. Ну і ,звісно, свою роль відіграли 500 поліціянтів, які стерегли громадський порядок.
– Що відомо про жінок-учасниць “Львівського трикутника”?
– Були спортсменки з Франції, Італії, Польщі. Найвідоміша учасниця – Марія Казміанова, яка перемагала в перегонах. До того ж на автомобілі туристичного класу. Чоловіки, навпаки, надавали перевагу спортивному типу: Bugatti, Mazeratti тощо. Вони мали зовсім іншу форму: корпус сигаретного типу, чотири колеса, у Франції випускали навіть триколісні боліди – дуже кумедні, їх “огірками” називають.
Марія Казміанова крайня ліворуч
До речі, існує думка, що першою жінкою-автомобілісткою Львова була легендарна оперна співачка Соломія Крушельницька. У її будинку-музеї є чудовий експонат: фотографія Крушельницької за кермом автомобіля: світлина зроблена у 1918 році в італійському Турині. Однак, на жаль, співачка ніколи не виїжджала на своєму Фіаті Зеро на вулиці Львова.
“Переможець змагань 1933 року норвежець Бйорнштадт згодом зізнався, що схитрував”
– Якісь курйози траплялися під час Гран-прі Львова “Львівський трикутник” на початку минулого століття?
– Під час останніх змагань 1933-го на перегони зареєструвалися 23 автомобілі у класі з об’ємом двигуна понад 1,5 літра і 12 машин в класі до 1,5 літра. Перемогу у престижнішому класі здобув норвезький гонщик Євген Бйорнштадт, встановивши на своєму Alfa Romeo 8C 2300 досі ніким не подоланий рекорд кола (89,368 км/год). Лише через багато років Бйорнштадт зізнався, що трішки схитрував: встановив два додаткові паливні баки. Відповідно, не витрачав час на дозаправку. Його щастя, що він не розповів про це зразу, бо перемогу би відібрали. Хоча, з іншого боку, Бйорнштадт проявив кмітливість. Адже офіційно додаткові баки не були заборонені правилами. Але ніхто більше не здогадався.
– Чи були спроби перевершити досягнення норвезького гонщика у сучасну добу?
– Так. Таку спробу, наприклад, робили автори популярного британського розважального шоу на автомобільну тематику Top Gear. Ми з Євгеном кинули їм виклик, і вони приїхали. Команда шоу намагалася повторити або побити рекорд. Робили це в 4-й або 5-й ранку, коли не було інших машин на вулицях. Але їм не вдалося. Через покриття дороги і трамвайну колію. Коли в XX столітті тут проводили перегони, то рейки засипали ППС, щоб не порізати шини.
Також не зміг повторити рекорд Бйьорнштадта ні багаторазовий чемпіон України з ралі Василь Ростоцький, ні польські гонщики на Jaguar E-type.
“Ян Ріппер на “Татрі” в 1930 році стартував зі Львова в Монако – його син показав нам документ”
– Ваш чоловік Євген Кравс – автор ідеї міжнародного фестивалю ретроавтомобілів Leopolis Grand Prix, які долають ту саму трасу, що на початку минулого століття. Це масштабна подія, яка також привертає увагу до історичного спадку Львова та України.
– Так, після Другої світової війни будь-яку інформацію про Гран-прі Львова відправляли у забуття як спадок “старої доброї Європи”, що не має жодного стосунку до СРСР. Наше завдання – відновити історичну пам’ять.
У 2000 році у Львові група ентузіастів з АФК “ЗАЗ-Козак” на чолі з Євгеном Кравсом провела автоперегони “Львівський трикутник”. Таким чином вперше за останні 70 років відбулися змагання на історичній трасі.
А одним із найуспішніших для фестивалю був 2011 рік: було дуже багато красивих, незвичних автомобілів. До речі, з того року фестиваль отримав назву Leopolis Grand Prix. Найбільше гостей зазвичай приїжджає з Польщі. І це не дивно. Їхні предки змагалися на цій трасі.
Ми знайомі із сином Яна Ріппера, відомого польського автогонщика, який змагався на “Львівському трикутнику”, а також у 1930-му стартував зі Львова на Rallye Monte-Carlo. Ріппер-старший тоді вирушив на “Татрі”, але, на жаль, не доїхав через технічні проблеми.
Євген знайшов Ріппера-молодшого, написав йому, ми зустрілися. Цей Ян – унікальна людина, зберіг багато документів свого батька: нагороди, стартові книжки. До речі, у нього є стартова книжка, яка підтверджує, що Ян Ріппер на “Татрі” в 1930 році стартував зі Львова в Монако. Ми відчували таке тремтіння, коли побачили цей документ!
Ян Ріппер-молодший
– Передвісником “Львівського трикутника” був Великий Карпатський автопробіг. Розкажіть про цю автоподію.
– Він розпочався у Львові 13 серпня 1908 року парадом учасників. Вулицями проїхали 14 автомобілів, які зголосилися до участі в небувалій подорожі. Здивовані львів’яни ще ніколи раніше не бачили такої кількості машин одночасно.
Але на старт наступного дня виїхали лише 8 автівок. Решта не наважилася брати участь в автопригоді через проливні дощі.
У той час машина була радше розкішшю, а не засобом для пересування. Тож до участі в першому на Галичині авторалі зголосилося виключно вельможне панство. Зокрема, граф Брада з угорського Пешту та пан Левеналь з Варшави. Очолював автопробіг президент Галицького автомобільного клубу, львівський граф Домінік Потоцький. Великий Карпатський автопробіг отримав таку назву через те, що його маршрут пролягав через знамениті гірські курорти Шмекс (тепер – місто Високі Татри у Словаччині біля підніжжя найвищої карпатської вершини Герлаховський штит) та Закопане.
Його організаторами були Крайова туристична спілка та Галицький автомобільний клуб, заснований 25 березня 1908 року у Львові. Подолавши відстань у понад 1500 км за три дні, учасники пробігу роздавали інтерв’ю журналістам, заявляючи, що задоволені результатом. Мовляв, здобутий в дорозі досвід спричинить розвиток автомобільного спорту в Галичині. Так, зрештою, і сталося.
До речі, більше інформації про історію автоспорту у Львові можна почерпнути у книзі Артема Атояна “Гран-прі Львова. 1930-33 рр. Історичні хроніки”.
Інше ретрочтиво на Спорт 24
Шухевич і спорт: грав у футбол, бив рекорди, веслував на човні з Галичини аж до моря
Кривавий спорт і його бог Манолете: історія життя, кохання та смерті найвідомішого матадора Іспанії
