0 
Семенюк, який виступає за Проект Варшава, розповів про свій досвід життя і вситуів у Польщі.
"Попереду мій п’ятий рік гри у Варшаві, і після чотирьох попередніх можу сказати, що живу в місці, де люди з мого оточення створюють для мене відчуття, ніби я є членом великої спортивної родини. Мій син два роки ходив до дитячого садка, а тепер пішов до школи. У нього також усе добре, він має багато друзів із Польщі.
Неприємності? Я не стикався з тим, щоб хтось прямо в обличчя сказав мені, наприклад, що ненавидить мене, бо я українець. Але хто б це мав зробити? (вказує на свою статуру) Тож за ці 4 роки нічого подібного не траплялося. Були певні ситуації із сином у дитячому садку, але й тільки.
Я трохи розумію поляків, адже справді зараз у вашій країні багато українців. Але з іншого боку, запитайте українця, чи хотів він приїхати? Якби не було війни, усі спокійно залишилися б у своїх домівках. Ну, майже всі. Думаю, якщо запитати, чи переїхали б вони, якби не було війни, 95 відсотків відповіли б, що ні. Адже Україна – наш дім, наша країна. Там наші родини та близькі.
Я розумію, що поляки дуже допомагають українцям, але також варто подивитися на те, скільки українців відкрили бізнес у Польщі та сплачують податки. Про це можна було б довго говорити, але я хочу звернути увагу ще лише на одну річ. Якби не Україна та її армія, можливо, росія вже була б у Польщі. І тепер воювали б не українці, а поляки. І можна запитати поляків, щоб вони робили, якби Україна програла цю війну. Можливо, втекли б до Німеччини, Великої Британії, Іспанії – куди завгодно. А там почули б: "Що ти тут робиш? Пі***й до Польщі. Воюй. Чому ти не воюєш?".
Ми робимо все, що можемо. Дехто стверджує, що ми могли б віддати території, окуповані Росією, і швидше закінчити цю війну. Але на цьому все не закінчиться. Через півроку чи рік російська армія збере ще дрони та ракети й піде далі", – цитує лідера збірної України видання Sport.pl.
Поляки цькували доньку українського волейболіста – гравець змінив чемпіонат після 16 років виступів